Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.07.2019 р. № 3550/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи нерезидента виплат за договором фінансового лізингу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон № 723) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингові платежі можуть включати:
 

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
 

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
 

в) компенсацію відсотків за кредитом;
 

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (п. 2 ст. 16 Закону № 723).

Згідно з п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема, платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу).

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема:

проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу);

інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (абзац «й» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та п. 14.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Україною 20 грудня 1994 року та набрала чинності 30 січня 1995 року (далі - Угода), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди).

Одним з податків, на які поширюється Угода, зокрема в Україні, є «податок на прибуток (доходи) підприємств і організацій» (п. З ст. 2 Угоди).

Пунктом 1 ст. 7 Угоди встановлено, що прибуток підприємства однієї Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не провадить комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розміщення там постійне представництво.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Угоди відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Однак такі відсотки можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави;

але якщо одержувач фактично має право на відсотки, податок, що справляється, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми відсотків.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження (п. 2 ст. 11 Угоди).

Згідно з п. З ст. 11 Угоди термін «відсотки» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів та доход від облігацій або боргових зобов'язань, включаючи премії і винагороди, що виплачуються
стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як відсотки в рамках цієї статті.

Водночас, п. 4 ст. 11 Угоди визначено, що «положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, яка фактично має право на відсотки, виступаючи резидентом однієї Договірної Держави, провадить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникає доход від відсотків, через розміщене в ній постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги з розміщеної там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої виплачуються відсотки, дійсно стосується такого постійного представництва або постійної бази. В такому разі застосовуються положення статті 7 або 14, залежно від обставин».

Щодо застосування цієї Угоди Договірною Державою, то будь-який термін, не визначений у ній, має, якщо із контексту не випливає інше, те значення, яке він має згідно з законами цієї Договірної Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода (п. 2 ст. З Угоди).

Таким чином, та частина лізингового платежу, яка виплачується лізингоотримувачем - резидентом України за договором фінансового лізингу, і є «процентами» згідно з визначенням п.п. 14.1.206 ст. 14 Кодексу та підпадає під термін «відсотки», визначений п. З ст. 11 Угоди, є доходом лізингодавця -резидента Республіки Білорусь, що підлягає оподаткуванню в Україні за ставкою 10 відсотків відповідно до п. 2 ст. 11 Угоди.

В Україні застосування правил міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, а саме довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Враховуючи зазначене, лізингоотримувач - резидент України, який виплачує лізингові платежі на користь лізингодавця - резидента Республіки Білорусь, має право на застосування зменшеної ставки податку, передбаченої п. 2 ст. 11 Угоди, якщо одержувач цих платежів є їх бенефіціарним (фактичним) власником, податковим резидентом Республіки Білорусь, що підтверджується довідкою, яка відповідає вимогам ст. 103 Кодексу, та не здійснює діяльність в Україні через постійне представництво.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація -має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.