Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.09.2017 р. № 1804/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та повідомляє.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Крім того, Кодексом визначаються функції контролюючих органів. Зокрема, п. 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків іа зборів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу,

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є. зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні,

Згідно з и.п, 163.1.1 п. 16.3.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є заіальннй місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов і рудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 сі. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті ).

Крім того, доходи, визначені ст. і 63 Кодексу, г об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу),

Ставка військового збору становить і.5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 н. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військовою збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до п, 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені згідно із законодавством України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які викориетовуюгь працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Пунктом І частини першої ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі, заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочу вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1945 року „№ 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною другою ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підіверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом № 2464 нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже, дохід у вигляді заробітної плати оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором та є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №» 423 (далі-Положення), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері трудових відносин.

Одними з основних завдань Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері трудових відносин та здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю (п. З Положення № 423 ).

Отже, порушені у звернені питання щодо трудових відносин належать до компетенції Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.