Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2019 р. № 3605/ІПК/05-99-12-03-08

Головне управління ДФС у Донецькій області розглянуло звернення платника щодо оподаткування операцій з податку на прибуток та коригування фінансового результату до оподаткування платником, який перейшов зі спрощеної системи оподаткування на загальну з 01.01.2019 та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

У 2018 році, як платник єдиного податку третьої групи, Товариство звільнялося від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств (п. 297.1 ст. 297 Кодексу).

З урахуванням положення пп. "а" п. 137.5 ст. 137 Кодексу платники єдиного податку, які з 01 січня 2019 року перейшли на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.

При цьому фінансова звітність є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та є її невід'ємною частиною (пункт 46.2 статті 46 Кодексу).

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Що стосується коригування фінансового результату до оподаткування на суму вартості послуг, які надано на загальній системі оподаткування, оплата за які здійснена під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій
безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Форма податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 19.10.2018 № 842), містить окрему графу, в якій зазначається про наявність рішення щодо незастосування різниць, передбачених розділом III Кодексу.

Для цього у полі "Наявність рішення" потрібно проставити позначку, а у полі "Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці" - номер та дата розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення.

Якщо у платника річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, з урахуванням положення абзацу восьмого пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, якщо сума доходів за звітний період 2019 рік не перевищує двадцяти мільйонів гривень, платник податку має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) та його господарські операції відображатимуться згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Якщо у платника податку за результатами 2019 року річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, перевищує двадцять мільйонів гривень, то об'єкт оподаткування в декларації за 2019 рік визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, при формуванні резервів (забезпечень), при здійсненні фінансових операцій, інші різниці, на які здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування згідно п. 134.1 ст. 134 Кодексу, визначені статтями 138-141 Кодексу, підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму вартості послуг, які надано на загальній системі оподаткування, оплата за які здійснена під час перебування на спрощеній системі оподаткування.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку під час визначення фінансового результату до оподаткування.

Щодо механізму відображення в податковому обліку витрат підприємства.

Згідно ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - ЗУ №996-ХІV), зі змінами та доповненнями, бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи викладене, з питання відображення у бухгалтерському обліку витрат за придбані матеріали, які використовуються у господарської діяльності, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.