Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2019 р. № 3603/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо оподаткування податком на прибуток операцій з постачання обладнання іноземною юридичною особою, якщо вона має своє Представництво в Україні, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Підпунктом 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема встановлено, що постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Таким чином, під постійним представництвом розуміється нерезидент, що провадить діяльність на території України.

Відповідно до п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток - нерезидентами є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Особливості оподаткування нерезидентів, визначені п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Згідно з пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених статтею 39 ПКУ.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених статтею 39 ПКУ.

Порядок формування об’єкта оподаткування визначено у ст. 134 ПКУ.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, з питання порядку формування в бухгалтерському обліку фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

У відносинах між Урядом України і Урядом Італійської Республіки застосовується Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, яка ратифікована 17 березня 1999 року (Закон України від 17 березня 1999 року № 502-ХІV), та набула чинності 25 лютого 2003 року (далі - Конвенція).

Податки, на які поширюється Конвенція, встановлено статтею 2 Конвенції.

Відповідно до п. З ст. 24 Конвенції сторони домовились, що уникнення подвійного оподаткування буде здійснюватись відповідно до таких пунктів цієї статті: в Італії:

а) Якщо резидент Італії володіє видами доходів, які оподатковуються в Україні, Італія при визначенні своїх податків на доходи, що викладені в статті 2 цієї Конвенції, може включати в базу, на яку ці податки накладені, згадані види доходів, якщо у цій Конвенції не передбачені спеціальні положення іншого змісту.

У такому разі Італія повинна відрахувати із нарахованих таким чином податків податок на доход, що сплачується в Україні, але у сумі, що не перевищує тієї частини вищезгаданого італійського податку, яку ці види доходів вносять до загального доходу.
Однак жодне вирахування не буде надано, якщо вид доходу в Італії підлягає кінцевому утриманню податку на прохання отримувача згаданого доходу відповідно до законодавства Італії;

b) Якщо резидент Італії володіє видами капіталу, які згідно з положеннями Конвенції можуть оподатковуватись в Україні, на податок на капітал, сплачений в Україні, буде дозволено кредит проти італійського податку на ці види капіталу. Кредит, однак, не повинен перевищувати тієї частини італійського податку, яку ці види капіталу вносять у загальний податок на капітал.

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та форми цієї довідки затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 № 1264 (далі - Порядок).

Довідка видається органом державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.