Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.08.2019 р. № 3696/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з надання платником ПДВ нерезиденту послуг з відповідального зберігання товарів на митному складі та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Пунктом 52.3 статті 52 ПКУ встановлено, що індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити, зокрема, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків.

В той же час вищезазначені звернення платника податку містять лише перелік питань щодо податкових наслідків з ПДВ при укладанні окремих договорів, однак не містять ні конкретної інформації щодо суті таких договорів, ні опису фактичних обставин здійснених (запланованих) операцій за такими договорами.

Таким чином, ДФС не має можливості надати висновок з питань практичного використання норм законодавства та повідомляє загальні норми оподаткування виходячи з інформації, що міститься у зверненні.

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Термін «митні режими» - в ПКУ вживається у значенні, наведеному в Митному кодексі України (далі - МКУ) (підпункт 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Підпунктом 25 статті 4 МКУ визначено, що митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

Відповідно до статті 121 МКУ митний склад (як митний режим) - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 424 МКУ митний склад (як приміщення) - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.

Митний склад може бути закритого або відкритого типу.

Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами (пункт 4 статті 424 МКУ).

Відповідно до статті 426 МКУ на митному складі можуть розмішуватися товари, як поміщені у митний режим митного складу так і поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу), призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).

Згідно з пунктом 3 статті 122 МКУ розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СІМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, СІM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо.

У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.

Слід зазначити, що іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів, водночас, українські товари, поміщені в митний режим митного складу, втрачають статус українських товарів з моменту відшкодування сум податку на додану вартість відповідно до положень ПКУ (стаття 126 МКУ).

Відповідно до пункту 1 статті 127 МКУ з товарами, що зберігаються на митному складі, без дозволу органу доходів і зборів можуть проводитися прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів: переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення, чищення, провітрювання, створення оптимального температурного режиму зберігання, сушіння, захист від корозії, боротьба із шкідниками, інвентаризація.

Власник товарів, що зберігаються в митному режимі митного складу на митному складі, або уповноважена ним особа з дозволу органу доходів і зборів може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, взяття проб і зразків товарів та інші подібні операції (пункт 2 статті 127 МКУ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).