Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2019 р. № 3684/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

Товариство поінформувало, що отримало експертний висновок від 05.04.2019 Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» (дійсний до моменту зміни цільового призначення об’єкта нерухомого майна) про те, що приналежні йому на праві власності об’єкти нерухомості за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор) класифікуються як «Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств» (1220.5 Класифікатора) та «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості» (1251.3 Класифікатора, далі - Об’єкти).

Товариство, посилаючись на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 по справі № 822/2624/16, яку залишено без змін відповідно до постанови Верховного суду України від 31.01.2018 по справі №822/2624/16, якою визначено, що «з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні будівель промисловості в розрізі об’єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000», просить підтвердити відсутність у нього підстав сплачувати Податок за Об’єкти.

Пунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу з об’єктів оподаткування Податком виключено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У постанові Верховного суду України від 30 жовтня 2018 року з адміністративного провадження №К/9901/41282/18 у справі №822/2614/16 здійснено висновок, що «застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств».

Керуючись висновком Верховного суду України для надання коректної відповіді контролюючому органу необхідно з’ясувати приналежність Товариства до підприємств промисловості, наприклад, за інформацією про основний вид діяльності Товариства.
Типологія видів економічної діяльності, у тому числі принципи визначення основного виду економічної діяльності підприємств, врегульована у Методологічних положеннях щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затверджених наказом від 14.12.2006 №607 Державного Комітету статистики України (далі — Положень).

Зокрема, п. 2.2 Положень зазначено, що на практиці для визначення основного виду економічної діяльності підприємства використовується показник обсягу реалізованої продукції (товарів та послуг).

ДФС, керуючись нормами ст. 72 Кодексу про отримання податкової інформації, оцінила за виданими Товариством в період з січня 2018 по липень 2019 року податковими накладними з податку на додану вартість показники обсягу реалізованої Товариством продукції (товарів та послуг), які Товариством ідентифікувалися як оренда цілісного майнового комплексу, який складається з Об’єктів, що згідно із Класифікатора продукції та послуг, є послугою, яка ідентифікується за кодом Класифікатор продукції та послуг 68.20.

Порівняльний аналіз передбаченого Положеннями показника обсягів реалізації за вказаним видом діяльності показав, що основним видом діяльності Товариства є послуга, яка ідентифікується за кодом Класифікатор продукції та послуг 68.20, частка якої в оціненому обсязі реалізації Товариства перевищує 98 відсотки.

Оскільки згідно з аналізом показника продукції (товарів та послуг) основний вид діяльності Товариства класифікується за кодом Класифікатор продукції та послуг 68.20, який належить до секції L «Послуги, пов’язані з нерухомістю» Класифікатора, то за оціненим основним видом діяльності Товариства не вбачається підстав для віднесення Товариства до категорії промислових підприємств.

З огляду на викладене, у Товариства відсутні підстави для застосування податкової преференції, встановленої п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу з об’єктів оподаткування Податком.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).