Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2019 р. № 3639/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула Підприємства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та надає відповіді на порушені у зверненні питання.

1.Підприємство використовує пальне, а саме - реактивне паливо для авіаційних двигунів, нафтовий розчинник, інші види пального виключно для власних технологічних потреб - ремонту авіаційних двигунів, в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів на рік.

Чи є склад ПММ підприємства акцизним складом, чи повинне підприємство реєструватись платником акцизного податку, чи виступає підприємство розпорядником акцизного складу?
 

2.Якщо підприємство надає послуги відповідального зберігання пального по договорах зберігання комерційним структурам, то хто повинен реєструвати акцизний склад, хто виступає розпорядником акцизного складу і хто повинен обладнувати ємності, в яких зберігається пальне комерційних структур, необхідними обладнанням (витратомірами, рівнемірами) і, відповідно, на кого покладається відповідальність за недотримання вимог законодавства із вищезазначених питань, на зберігана (Підприємство) чи власника пального -поклажодавця?
 

3.Законом України від 19.12.2005 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481) (зі змінами, внесеними Законом України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) передбачено отримання ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання. Що розуміється під кожним місцем зберігання?

Питання 1 та 2.

Підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що акцизний склад:

а)спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
 

б)приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують І 0000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г)паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу.

Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом № 2628, змінюється також визначення терміну «реалізація пального».

Так, під реалізацією пального згідно підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (підпункт 212.1.15 пункту 212.1 стаття 212 Кодексу).

Враховуючи викладене вище, Підприємство відповідає визначенню платника податку з 1 липня 2019 року, зобов’язане зареєструватися платником податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядником яких воно є.

У випадку надання Підприємством послуг відповідального зберігання пального по договорах зберігання іншим суб’єктам господарювання відповідальність за недотримання норм Кодексу несе розпорядник акцизного складу, тобто Підприємство.
 

Питання 3.

Законом № 2628 внесено зміни до Закон № 481, зокрема, запроваджено ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального.

Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481, з урахуванням змін, місце зберігання пального визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно зі статтею 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензії на право зберігання пального на місця зберігання пального.

Інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Статтею 17 Закону № 481 встановлено відповідальність за здійснення зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Окремо зазначаємо, що Законом України від 06 червня 2019 року № 2744-VІІІ «Про внесення зміни до статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відтерміновано застосування до суб’єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 500 тисяч гривень у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.