Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2019 р. № 3893/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм Кодексу у зв’язку з внесенням змін Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих, актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) та в межах компетенції повідомляє таке.

У запиті Товариство поінформувало, що основним видом діяльності Товариства є виробництво готових кормів. Транспортування сировини готової продукції здійснюється власним вантажним автомобільним транспортом. У зв’язку з цим Товариство здійснює придбання палива,яке зберігається в спеціальних ємностях, що орендуються на підставі відповідних договорів, а заправка транспортних засобів здійснюється власними силами Товариства.

Також за інформацією Товариства, на підставі відповідних договорів в оренді у Товариства перебуває 7 (сім) ємностей: 1 (одна) об’ємом 26,031 кубічних метрів, 4 (чотири) об’ємом по 5 кубічних метрів кожна, 1 (одна) об’ємом 10 кубічних метрів і 1 (одна) об’ємом 25 кубічних метрів.

Загальний обсяг придбаного пального у 2018 році пального склав 756 813 літрів. У 2019 році Товариством придбано 275 000 літрів пального , орієнтовний обсяг придбання пального у 2019 році становить 468 000 літрів.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 та 52 Кодексу,з метою практичного реалізації/використання зазначених вище норм діючого законодавства та недопущення їх порушення, Товариство просить надати податкову консультацію у письмовій формі з порушених питань:

1) Чи буде з 01.07.2019 року Товариство за наведених вище обставин в розумінні норм Кодексу та Закону № 2628 платником акцизного податку?

2) Чи буде з 01.07.2019 року Товариство за наведених вище обставинн в розумінні норм Кодексу та Закону № 2628 вважатися розпорядником акцизного складу?

3) Чи вважатиметься з 01.07.2019 року за наведених вище обставин в розумінні норм Кодексу та Закону № 2628 місця зберігання пального Товариства акцизними складами?

4) Чи буде потрібно Товариству за наведених вище обставин в розумінні норм Кодексу та Закону № 2628 реєструватися в системі електронного адміністрування реалізації пального, проводити інвентаризацію обсягів залишків пального та надавати в визначений термін Акт інвентаризації обсягів залишку пального до контролюючого органу?

5) Чи буде потрібно Товариству за наведених вище обставин в розумінні норм Кодексу та Закону № 2628 та Закону України від 19 грудня І995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481) отримувати ліцензію на кожне місце зберігання пального?

Щодо питань 1-4.

З 01.07.2019 року відповідно до норм підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу під реалізацію  пального з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі, (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.

Разом з цим відповідно до абзацу десятого цього ж пункту не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, операція з фізичної передачі (відпуску , відвантаження) пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад розпорядником якого є суб’єкт господарювання для зберігання, а також операція з фізичної передачі (відпуску , відвантаження) пального з акцизного складу, розпорядником якого є суб’єкт господарювання, для власного споживання, з 01 липня 2019 належать до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

З 01.07.2019 набули чинності норми підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1, 14.1.224 та 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних, та їх розпорядників.

Акцизний склад - це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблння змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема,

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання(крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Таким чином при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно врахувати такі критерії: загальна місткість розташованих ємностей для навантаження - розвантаження та зберігання пального в приміщенні або на території, обсяги отриманого протягом календарного року пального та напрями його використання.

Тобто, для суб’єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/ або території, на яких як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання та отримують протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів та на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів.

Отже, суб’єкт господарювання, який не здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання реалізацію пального на акцизному складі та не має документів, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу відповідно не буде вважатися розпорядником акцизного складу.

Однак, у разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв,для суб’єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та здійснюють операції з реалізації та зберігання пального іншим особам.

При цьому, суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи,  що підтверджують право власності або користування приміщеннями територією, що відносяться до акцизного складу буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до пункту 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення Кодексу платники податку були зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку були станом на 1 липня 2019 року.

Суб’єкти господарювання, які відповідали визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані були до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку були станом на 1 липня 2019 року.

Нормами Кодексу не передбачено у 2019 році проведення інвентарізації обсягів залишку пального та надання Акту інвентаризації обсягів залишку пального до контролюючого органу.

Щодо питання 5.

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловвого коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі-Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набули чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 зберігання пального визначена діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб)з зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Термін «пальне» в Законі №481 вживається у значенні, наведеному Податковому кодексі України.

Підпунктом 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі- Кодекс) встановлено, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ,паліво моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини,що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується  через місця роздрібної торгівлі.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензії на право зберігання пального на місця зберігання пального. Інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Порядок видачі, призупинення анулювання ліцензій на право зберігання пального, визначено статтею 15 Закону №481.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських oперацій,відповідно ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається за можливе.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді на ці питання Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією та надати копії відповідних документів, з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.