Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2019 р. № 3887/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо періоду застосування п. 39 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові  особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (п.1.1 ст. 1 Кодексу).

При цьому будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 Кодексу).

Пунктом 39 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що на період дії закону щодо фінансової реструктуризації платник податку на прибуток підприємств:

1) зменшує фінансовий результат до оподаткування:

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов'язань відповідно до положень п. 37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу та закону щодо фінансової реструктуризації;

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних полфйень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв'язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов'язань відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами п. 139.3 ст. 139 Цього Кодексу;
 

2) збільшує фінансовий результат до оподаткування:

на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв'язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 1 цього пункту, в кожному з трьох і років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно із ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням    особливостей,встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;
 

3) не змінює фінансового результату до оподаткування: на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов'язання на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов'язань на умовах плану реструктуризації,погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації.

Абзацом 3 п. 2 ст. 31 Закону України від 14.06.2016 № 1414«Про фінансову реструктуризацію» (далі - Закон 1414) встановлено, що усі процедури фінансової реструктуризації, розпочаті протягом строку дії цього Закону, продовжуються до їх завершення відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 1 ст. 28 Закону № 1414 встановлено, що особливості оподаткування окремих операцій, пов’язаних з проведенням процедури фінансової реструктуризації згідно з цим Законом, встановлюються Податковим кодексом України.

Однак, в преамбулі Закону № 1414 зазначено, що з 19 жовтня 2019 року цей Закон втратить чинність, крім змін до частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України, змін до законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до п. 2 ст. 31 цього Закону.

Пунктом 2 ст. 31 Закону № 1414 встановлено, що цей Закон втрачає чинність через три роки з дня набрання ним чинності, крім:

змін до частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України; змін до законів України «Про банки і банківську діяльність» «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків ,коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, п. 39 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу слід застосовувати на період дії закону тобто до втрати чинності Закону № 1414. Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.