X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.08.2019 р. № 3741/6/99-99-14-05-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула запит ТОВ щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) при проведенні розрахунків за товари (послуги) у безготівковій формі згідно рахунків-фактур.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі - Кодекс), заборонено.

Статтею 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

Отже, якщо споживач замовив товар або послугу, і розрахунок за нього було здійснено із застосуванням платіжних систем або програмно-техннічних комплексів самообслуговування, які належать банкам, і зарахування коштів було проведено на розрахунковий рахунок відповідно до накладної, рахунку-фактури (тощо), застосування РРО є необов’язковим.

Крім того, у наведеному прикладі зазначається, що на складі лише здійснюється відпуск раніше сплаченої продукції.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо у місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.