Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.08.2019 р. № 3914/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула повторний запит Товариства щодо застосування норм Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство здійснює операції з продажу пального за допомогою талонів (емітованих як самим Товариством, так і його партнерами).

Пред’явник талону - суб’єкт господарювання або орган державної влади, орган місцевого самоврядування, правоохоронний орган, інші юридичні особи, які здійснюють закупівлю пального (в т.ч. за бюджетні кошти) для використання у господарській діяльності, та яким Товариство передало (реалізовувало на підставі договорів поставки) талони і тим самим уповноважили їх на вчинення дій по отриманню пального на АЗС.

Зазначені операції з продажу пального Товариство здійснює двома способами:

1) відповідно до договорів поставки нафтопродуктів між Товариством та його постачальниками, останні постачають Товариству пальне та зобов’язуються зберігати придбане Товариством пальне до моменту вибірки його пред’явником талону на пальне.

Право власності на пальне переходить від постачальника до Товариства у момент підписання видаткової накладної Товариством та постачальником;

2) відповідно до договорів поставки нафтопродуктів між Товариством та його постачальниками, останні продають Товариству пальне, право власності на яке переходить від постачальника у момент відпуску пального на АЗС пред’явнику талону.

За інформацією Товариства, воно не зберігає пальне, не здійснює будь які операції з навантаження-розвантаження пального, а всі операції з пальним по фактичному відпуску здійснюють власники чи користувачі АЗС. Механізм продажу пального Товариством не передбачає наявності конкретних місць торгівлі. Товариство передає своїм покупцям талони за якими покупці можуть отримати пальне на будь-якій із АЗС із мережі постачальників Товариства. Вибір такої АЗС залишається на розсуд покупця.

Покупцями є виключно суб’єкти господарювання, які купують пальне для використання у господарській діяльності.

До запиту надано копії договорів поставки нафтопродуктів між Товариством та його постачальниками (у т.ч. емітентами талонів) та безпосередньо покупцями талонів.

Враховуючи викладене, з урахуванням описаних особливостей реалізації, Товариство просить надати роз’яснення:

1) Чи потрібно Товариству при описаному вище механізмі продажу пального по талонах отримати ліцензію на продаж пального?

2) Якщо для провадження такого виду діяльності Товариству потрібно отримувати ліцензію, то яке саме - на право оптової чи роздрібної торгівлі та чи передбачена чинним законодавством України можливість отримання ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відсутності місць торгівлі?

3) Враховуючи той факт, що АЗС, з яких здійснюється відпуск нафтопродуктів, належить не Товариству, а іншим суб’єктам господарювання, та Товариство безпосередньо не здійснює операції з фізичного відпуску (відвантаження) пального, хто за таких умови такого механізму відпуску пального покупцям Товариства є розпорядником акцизного складу (Товариство чи АЗС) та хто повинен у даному випадку реєструвати акцизну накладну (Товариство чи АЗС)?

Щодо питань 1-2.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо поіфащення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону №481, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 оптова та роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Отже, оскільки Товариство, згідно наданих копій договорів, здійснює придбання та подальшу реалізацію пального (торгівлю) у розумінні Закону №481, суб’єкту господарювання необхідно отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць торгівлі.

Щодо питання 3.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, яка діє з 01.07.2019, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6і, 14.1.224 та 14.1.224і пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1. статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

У випадку, зазначеному у запиті Товариства, якщо Товариство не здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та не має документи, що підтверджують право власності або    користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу не буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу буде вважатися АЗС, яка здійснює оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи,    що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Нагадуємо, що платником акцизного податку є особа, що реалізує пальне (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (пункт 231.1 статті 231 Кодексу).

Особа, яка реалізує пальне, зобов’язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального з акцизного складу:

для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального;

будь-яким іншим особам - не платникам податку.

З 01 липня 2019 року операції з продажу третім особам пального за допомогою талонів, при якій не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального споживачу не належить до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Оскільки операції з продажу пального, у першому та другому способі які заявлені Товариством, а саме фізична передача пального на АЗС відбувається, на підставі пред’явлення талону, як безпосередньо Товариству так і іншими особам, у цьому випадку акцизні накладні мають складатися суб’єктом роздрібної торгівлі пальним (АЗС), на якій здійснюється фізичний відпуск пального, та реєструватися у порядку визначеному статтею 231 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.