X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2017 р. № 2911/6/99-99-13-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- IV (далі — ПКУ) розглянула

звернення від .... № ..... (вх. ГУ ДФС № ........ від .....), надіслане

Головним Управлінням ДФС .......... листом від ...... № .............

(вх. ДФС №........від.........) щодо заповнення Податкового розрахунку

сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) та в межах компетенції повідомляє наступне.

Критерії пов'язаності юридичних та/або фізичних осіб, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, визначено в п.п. "а" - "в" п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема, в п.п. "б" визначено критерії для фізичної особи та юридичної особи:

фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;

фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих

юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи,

перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Отже, якщо юридична та фізична особи відповідають вказаним критеріям, вони вважаються пов'язаними особами.

Крім того, відповідно до передостаннього абзацу п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПКУ за наявності обставин, зазначених в п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами

господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов'язаними особами з підстав, не передбачених у п.п. «а» -«в» п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14ПКУ.

Поряд з цим повідомляємо, що контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи (п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14ПКУ).

Щодо взаємовідносин суб’єктів господарювання, а саме: юридичної особи з фізичною особою - підприємцем, який є одночасно найманим працівником, повідомляємо наступне.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що додаткові блага

- це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ).

Слід зазначити, що у разі нарахування (виплати) фізичній особі -підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ст. 177 ПКУ).

Отже, якщо підприємство виплачує доходи (винагороду) фізичній особі

-підприємцю по актах виконаних робіт в межах видів діяльності цього підприємця, то такі виплати не є додатковим благом.

Разом з тим відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 особи, які відповідно мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати протягом 40 календартних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нархованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент, зокрема юридична особа зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної

особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ПКУ.

Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковим агентом на користь платників податків, у тому числі виплачених на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність), такі доходи відображаються у Податковому розрахунку за формою № 1-ДФ згідно із Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сумм доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, за ознакою доходу «157» - дохід, виплачений самозайнятій особі (відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку).

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 52. 2 ст. 52 Податкового кодексу України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.