Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.08.2019 р. № 3961/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної (далі - розрахунок коригування), складеної без факту здійснення господарської операції, та щодо відображення такого розрахунку коригування у податковій звітності з ПДВ, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, суб’єктом господарювання на платника податку (запитувача) було складено податкові накладні без факту здійснення господарських операцій та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). До таких податкових накладних було складено розрахунки коригування та надано отримувачу для реєстрації в ЄРПН.

Щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН платник податку з метою виправлення помилок, допущених при складанні такої податкової накладної, може скласти розрахунок коригування до неї. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем товарів/послуг, на якого була складена така податкова накладна (пункту 192.1 статті 192 ПКУ).

Порядок складання податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року№ 1307 (далі - Порядок № 1307).

Пунктом 24 Порядку № 1307 визначено особливості складання розрахунків коригування до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у разі реєстрації в ЄРПН двох і більше податкових накладних, складених на одну операцію з постачання товарів/послуг (зайво складених податкових накладних). Саме у таких податкових накладних зазначається код причини коригування 301.

Водночас норми пункту 24 Порядку № 1307 не застосовуються у разі складання розрахунків коригування до податкових накладних, що були складені без факту здійснення господарських операцій.

Такі розрахунки коригування складаються у звичайному порядку.

У таких розрахунках коригування має бути зазначений код причини коригування 103.

Загальні роз’яснення щодо особливостей складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних надано листом ДФС від 27.11.2018 № 36942/7/99-99-15-03-02-17, який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС у розділі «Законодавство>Податкове законодавство>Листи» за адресою http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73086.html. Зазначені роз’яснення платник податку може використовувати у своїй діяльності.

Щодо відображення розрахунку коригування до податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції, у податковій звітності з ПДВ

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу III Порядку № 21).

Отже, в податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній.

Таким чином, обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції (не підтвердженій первинними документами) і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.