X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.08.2019 р. № 3916/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого нерезидентом - фізичною особою і в межах компетенції повідомляє.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з Україги, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

До таких доходів відносяться, зокрема, доходи від інжинирінгу (п.п."г" п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

При цьому платниками податку на прибуток з числа нерезидентів відповідно п. 133.2 ст. 133 Кодексу є:

- юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення подвійного оподаткування доходів, які виплачуються (нараховуються, надаються) фізичній особі - нерезиденту резидентом - юридичною особою, податок, передбачений пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, не утримується, але такі доходи оподатковуються згідно із нормами п. 170.10 ст. 170 Кодексу, податком на доходи фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи - нерезиденти.

Згідно з п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи - нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється п. 170.10 ст. 170 Кодексу, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними  для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу V Кодексу для нерезидентів).

Згідно з п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Також, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст.167 Кодексу, та військового збору 1,5 відс., встановлену п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до положень п. 3.2 ст. З Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Угода), ратифікованої 12 липня 1996 року (Закон України № 342/96-ВР), яка є чинною в українсько-китайських відносинах з 18.10.1996, застосовуються до „осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1 Угоди) та існуючих податків, одним з яких, зокрема в Україні, є „прибутковий податок з громадян" (ст. 2 Угоди).

„Термін „особа” означає фізичну особу, компанію і будь-яке іншe об’єднання осіб” (п. 1 ст. З Угоди). Критерії щодо визначення резиденції осіб на яких поширюються положення Угоди, визначається положеннями ст. 4 Угоди.

У контексті Угоди оподаткування доходів фізичної особи - резидента Китаю, який виконує роботу та/чи надає послуги певного характеру, за що отримує відповідний дохід (винагороду) із джерелом його походження з України, регулюються статтями, які стосуються оподаткування доходів від надання незалежних особистих (індивідуальних) послуг (ст. 14 Угоди) та залежних особистих послуг у зв’язку з роботою за наймом (ст. 15 Угоди).

Так, ст. 14 (Незалежні особисті послуги) Угоди передбачено:

„1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тількі в цій Договірній Державі, за винятком однієї з наступних умов, коли такий доход може також оподатковуватись в іншій Договірній Державі:

a) якщо він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою здійснення такої діяльності; в такому разі тільки та частина доходу, що відноситься до цієї постійної бази, може оподатковуватись в цій другій Договірній Державі;

b) якщо його перебування в другій Договірній Державі продовжується протягом періоду або періодів, що перевищують у сукупності 183 дні у даному календарному році; у цьому випадку тільки та частина доходу, яку він одержує за здійснення такої діяльності у цій другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

2. Вираз „професійні послуги” включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів”.

Відповідно до п. 1 ст. 15 (Залежні особисті послуги) Угоди „з урахуванням положень статей 16, 18, 19, 20 і 21 цієї Угоди платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, що одержуються резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Договірній Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, одержані у зв'язку з цим винагороди можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі”.

„Незалежно від положень пункту 1 цієї статті винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:

а) одержувач перебуває в другій Договірній Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом календарного року;

b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є рези, другої Договірної Держави; с) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій Договірній Державі"(п. 2 ст. 15 Угоди).

Таким чином, залежно від умов цивільно-правового договору, укладеного між фізичною особою - резидентом Китаю і резидентом України, в межах якого здійснюється діяльність нерезидента, така діяльність може кваліфікуватись
як незалежна (особиста) чи як залежна (робота за наймом), які оподатковуються згідно з положеннями ст.ст. 14 та 15 Угоди відповідно.

Щодо діяльності нерезидента в Україні, яка утворює постійне представництво, слід зазначити, що п. 1 ст. 5 (Постійне представництво) Угоди визначено, що „для цілей цієї Угоди термін „постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства”.

„Термін „постійне представництво” зокрема включає:

а) місце управління;

b) відділення;

с) контору;

d) фабрику;

е) майстерню;

f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр, або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; і g) склад або іншу споруду, що використовується для продажу товарів”.

Відповідно до п. З ст. 5 Угоди термін „постійне представництво” також включає: „а) будівельний майданчик, монтажний або складальний об’єкт або контрольну діяльність, пов’язану з ними, тільки в тому разі, якщо такий майданчик, об’єкт або діяльність існують протягом періоду, що перевищує, 18 місяців; Ь) надання послуг підприємством Договірної Держави через найнятих службовців або інший зайнятий персонал у другій Договірній Державі за умови, що така діяльність триває для такого об'єкта або пов'язаного з ним об’єкта на протязі періоду або періодів, що у сукупності перевищують 18 місяців”.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерсікого обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст.6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, за роз’ясненням щодо віднесення оплати професійних інженерно- консультаційних послуг до витрат підприємства доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів та матеріалів, які стосуються порушеного питання.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платніком податків, якому надано таку консультацію.