Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2019 р. № 4011/10/05-99-13-07-19/ІПК

Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС), розглянуло запит на отримання індивідуальної податкової консультації з питань використання розрахункових документів та повідомляє таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 04 листопада 1999 року № 1212-ХІV «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» (далі — Закон № 1212) єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених ст. 5 Закону № 1212, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1212 порядок справляння єдиного збору визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 № 1569 (далі - Порядок № 1569), відповідно до п. 14 якого єдиний збір може бути сплачений:

власником транспортного засобу та вантажу;

перевізником вантажу;

іншою особою, уповноваженою власником або перевізником.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1569 єдиний збір нараховується та вноситься за єдиним платіжним документом.

Форма та порядок заповнення єдиного платіжного документа встановлюються Держмитслужбою.

Порядок застосування уніфікованої митної квитанції МД-1 затверджено наказом Держмитслужби від 04.01.2005 № 1 (далі - Порядок № 1), згідно з п. 2.3 якого усі аркуші уніфікованої митної квитанції МД-1 (далі - УМК) і додаткові аркуші до неї підписуються уповноваженою особою митного органу, яка оформила УМК, і фізичною особою або особою, уповноваженою підприємством.

При цьому особа, уповноважена підприємством, підписує аркуші УМК і додаткові аркуші до неї, виключно якщо зазначену в УМК суму платежів сплачено готівкою.

Якщо цю суму сплачено підприємством на відповідний рахунок митного органу в безготівковому порядку, то особа, уповноважена підприємством, не підписує зазначені аркуші.

Підпис уповноваженої посадової особи митного органу обов'язково засвідчується відбитком її особистої номерної печатки.
Відповідно до п. 1.4 Порядку роздрукована електронна форма УМК застосовується замість бланка УМК виключно при сплаті єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон або підрозділах м'ятного оформлення у разі можливості внесення відповідних сум через відділення уповноваженого банку або списанні сум єдиного збору, унесеного як передоплата, з депозитного рахунку митного органу, відкритого в органах Держказначейства.

Застосування роздрукованої електронної форми УМК здійснюється відповідно до розділу 3 Порядку.

Згідно з п. 3.2 Порядку роздрукована електронна форма УМК заповнюється у двох примірниках з обов'язковим оформленням повідомлення для відділення уповноваженого банку згідно з розділом 10 Порядку.

Після прийняття відповідної суми єдиного збору відділенням уповноваженого банку фізичній особі або особі, уповноваженій підприємством, видається квитанція, що підтверджує сплату коштів, у двох примірниках з підписом і печаткою касира (п. 3.6 Порядку).

Особливості заповнення граф УМК у разі справляння єдиного збору встановлено розділом 7 Порядку.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (ст. 2 Закону № 265).

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, згідно з п. З якого установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. «б» п.п. 170.9.1 якого податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Зауважуємо, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З питання віднесення вказаних у зверненні документів до розрахункових ви можете звернутися до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.