Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло запит ........... про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем регулюються Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ).
Відповідно до ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).
Отже, усі відносини між власником майна та орендарем мають бути врегульовані договором оренди відповідного майна, де основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном.
У разі, якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
У випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних послуг та розглядаються як окремий об’єкт оподаткування.
Разом з тим, кошти, що отримуються від орендаря як відшкодування (компенсація) будь-яких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування у загальновстановленому порядку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь- яких видів їх діяльності на території України, зокрема, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.
Об'єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Статтею 164 ПКУ визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
При цьому, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи від надання майна в лізинг, оренду або суборенду, визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПКУ, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.5, п.п. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) визначено у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПКУ.
Підпунктом 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 ПКУ визначено, що нерухомість, яка належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів.
Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.
При цьому, податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 ПКУ).
Разом з тим, представницькі функції слід розуміти як представництво, яке згідно зі ст. 237 Цивільного Кодексу України є правовідношенням, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПКУ доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено статтею 168 ПКУ.
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ зазначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податки із суми такого доходу за його рахунок.
Отже, у разі нарахування (виплати) податковим агентом доходів на користь фізичної особи - нерезидента, зокрема, сум орендної плати, компенсації витрат за комунальні послуги, згідно з умовами договору оренди нерухомого майна, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір відповідно до порядку, визначеному статтею 168 ПКУ.
При цьому, особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки з доходів, що виплачуються на користь платника податку та оподатковуються до або під час такої виплати за її рахунок (п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Разом з тим, надання будь-яких висновків щодо оподаткування конкретних випадків господарських операцій можливе за результатами перевірки суттєвих обставин справи та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Водночас повідомляємо, що згідно п. 52. 2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |