Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2019 р. № 98/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» розглянула звернення, щодо особливостей оподаткування ПДВ окремих господарських операцій та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 ПКУ поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи,застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

При цьому у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуги зобов'язаний в установлені терміни скласти податку накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.   

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ.
Відповідно до пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307), порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в ЄРПН аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком № 1307.    

У разі складання розрахунку коригування у разі зміни номенклатури у першому рядку табличної частини (розділ Б) такого розрахунку коригування зі знаком «—» зазначаються показники рядка податкової накладної, опис (номенклатура) товарів/послуг за яким змінюється (такий рядок «обнуляється»).

У графі 1.2 цього рядка в обов’язковому порядку вказується порядковий номер (№ за порядком) рядка податкової накладної, що коригується.

У графі 2.1 зазначається код причини коригування 104. У графі 2.2 - группа коригування.

Показники опису (номенклатури) товарів/послуг, які постачаються на заміну тих, що були вказані у раніше складеній податковій накладній, зазначаються у розрахунку коригування новими рядками як одна або кілька нових (змінених) товарних позицій (номенклатури).

Додавання однієї або кількох нових (змінених) товарних позицій (номенклатури) в розрахунку коригування до такої податкової накладної здійснюється в окремих рядках розрахунку коригування, в яких зазначаються відповідні показники за товарами/послугами, що додаються (нові товарні позиції).

При цьому у графі 1.2 кожного з нових рядків табличної частини (розділ Б) розрахунку коригування таким новим товарним позиціям присвоюються нові чергові порядкові номери рядків, яких не було в податковій накладній, що коригується;
у графі 2.1 зазначається код причини коригування 104; у графі 2.2 - группа коригування, зазначена у графі 2.2 рядка 1.

В аналогічному порядку заповнюється і розрахунок коригування у разі виправлення помилки в описі (номенклатурі) товарів/послуг.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПКУ реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначає постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова № 117).

Згідно з пунктом 22 Порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН набирає чинності після реєстрації його в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена.

При цьому розрахунок коригування до податкової накладної, в тому числі тієї, реєстрацію якої було зупинено, може бути зареєстрований лише після реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі - Закон № 996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Під поняттям первинного документу розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону № 996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

• назву документа (форми);
• дату складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 2.5 розділу 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, враховуючи норми Закону № 996, видаткова накладна або акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів та засвідчує факт здійснення господарської операції, а тому факт надання послуг необхідно фіксувати у відповідному первинному документі , який складається у день здійснення (завершення) відповідної господарської операції.    

Відповідно до статей 512 - 516 Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні) укладається зазвичай у формі тристороннього договору (кредитор, первісний боржник, новий боржник).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за операціями з продажу та придбання товарів (послуг) здійснюється відповідно до пункту 187.1 статті 187 та підпунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПКУ.
Укладення договору переведення боргу не призводить до податкових наслідків щодо ПДВ, оскільки за ним передається зобов’язання, яке не є товаром чи послугами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Оскільки за операцією з переведення боргу не відбувається постачання товарів/послуг, а створюються зобов’язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а саме сплатити гроші, то податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією у сторін не виникає.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.