Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2019 р. № 4034/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статей 42, 43 Господарського кодексу України (далі-ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів діяльності, підприємництво з яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПКУ).

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст. 291 ПКУ встановлено критерії, згідно яких визначено розподіл суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, на відповідні групи платників єдиного податку.

Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Зокрема, відповідно до пп. 10 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Організація та проведення гастрольних заходів здійснюється відповідно до норм Закону України від 10 липня 2003 року № 1115-ІV «Про гастрольні заходи в Україні" зі змінами (далі - Закон № 1115) та постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 35 «Про затвердження Порядку організації та проведення гастрольних заходів» (далі - Постанова № 35).

Відповідно до статті 1 Закону № 1115 гастрольні заходи - це видовищні заходи (фестивалі, концерти, вистави, лекційно-концертні, розважальні програми, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) закладів, підприємств, організацій культури, творчих колективів, у тому числі тимчасових, окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних майданчиків.

Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, проводяться з метою отримання доходів.

Організаторами гастрольних заходів є суб’єкти господарювання, що займаються організацією гастрольних заходів на території України і статутними документами яких передбачено таку діяльність.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 35 гастрольні заходи проводяться організаторами на підставі договорів, укладених відповідно до закону з гастролерами, власниками (уповноваженими ними органами чи особами) стаціонарних сценічних майданчиків та іншими підприємствами, установами та організаціями.

Гастролери - це заклади, підприємства і організації культури, творчі колективи, окремі виконавці, які здійснюють гастрольні заходи на території України (стаття 1 Закону № 1115).

Отже, не може бути платником єдиного податку фізична особа - підприємець, яка здійснює організацію, проведення гастрольних заходів.

Що стосується діяльності з КВЕД 74.90, то відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК009:2010, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, до цього виду економічної діяльності належить «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.»

Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, КВЕД 74.90 «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.» включає, зокрема, діяльність агентів  і агентств від імені фізичних осіб, що зазвичай беруть пайову участь у створенні продукту кіноіндустрії, театральних поставках або в іншому розважальному бізнесі та спортивних заходах або виданні книг, ігор, творів мистецтва та фотографії разом з видавцями, продюсерами тощо.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Вами планується надання послуг фізичним особам (музикантам, співакам і т.д.) на умовах агентських договорів, з укладення від свого імені, але за дорученням фізичних осіб (музикантів, співаків) та за винагороду, договорів з організаторами концертних закладів.

Згідно з ст. 297 ГКУ за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Враховуючи викладене вище, діяльність, зазначена у Вашому зверненні не підпадає під визначення агентського договору, умовами якого є укладення угод (надання фактичних послуг) від імені суб’єкта господарювання і за його рахунок.

Звертаємо увагу, що питання визначення КВЕД знаходиться в компетенції Державної служби статистики України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.