Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2019 р. № 4092/6/99-99-12-01-01-15/ІПК

Податкова консультація Державна фіскальна служба України розглянула запит Товариства) щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно необхідності отримання ліцензії на право виробництва пального, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що в процесі провадження господарської діяльності виробляє 30 видів продукції, основним з яких є доменний кокс.

Також Товариство випускає та реалізує широкий спектр супутньої коксохімічної продукції, яка виробляється в процесі вловлювання з коксового газу, який виділяється під час коксування вугілля, у тому числі смола кам’яновугільна, амонію сульфат коксохімічного виробництва, бензол сирий кам’яновугільний, кислота сірчана технічна коксохімічного виробництва, тощо.

Зокрема, в процесі замкнутого безперервного технологічного циклу, Товариство отримує бензол сирий кам’яновугільний марки БС (за кодом 2707 10 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), який є підакцизним продуктом, згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавить запитання:

1. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на право виробництва пального, вимоги щодо якої передбачені Законом № 481, оскільки Товариство не веде діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), а здійснює виробництво бензолу сирого кам’яновугільного на підставі безстрокової ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до Технічних умов «Бензол сирий кам’яновугільний» ТУ У 24.1-00190443-003.2003?

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Термін «пальне» вживається в законі № 481 у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (далі - Кодекс).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481: місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування; виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право виробництва пального встановлено ст. З Закону № 481. Зокрема, передбачено, що виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форми власності за наявності ліцензії на право виробництва пального.

Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п, 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Оскільки в процесі переробки камяновугільної смоли і коксового газу, що виділяються під час коксування вугілля, в результаті якої отримується пальне(бензол код 2707 10 90 00) згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, така господарська діяльність підпадає під норми Закону № 481, а отже Товариству необхідно отримати ліцензію на право виробництва пального.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.