Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.09.2019 р. № 64/6/99-00-05-05-01-15

Державна податкова служба України розглянула звернення стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо визнання операцій контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як вбачається із запиту, Представництво не провадить господарську діяльність в Україні, а здійснює лише діяльність, яка має допоміжний характер, зокрема, збір інформації для нерезидента - материнської компанії.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 у справі №826/10603/15,    залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 у справі № 826/10603/15, Представництво не є постійним представництвом, виконує виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності нерезидента - материнської компанії та фінансується виключно за рахунок нерезидента - материнської компанії.

Зазначена позиція підтверджена постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/10603/15. З початку реєстрації діяльність Представництва не змінювалась. У 2018 році Представництво отримало фінансування від нерезидента -материнської компанії на суму більше 10 млн гривень.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п.14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:

місце управління;

філія;

офіс;

фабрика;

майстерня;

установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента;

направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Підпунктом 133.2.2 п. 133.2 ст 133 Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.

При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 цього Кодексу.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 цього Кодексу.

Правила трансфертного ціноутворення визначені ст. 39 Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 39.1.4 п. 39.1 ст. 39 Кодексу встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Одночасно п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п.39.1 ст. 39 Кодексу визначено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.

Також п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу визначено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Отже, визнання господарських операцій контрольованими здійснюється для цілей нарахування податку на прибуток підприємств та у разі, якщо вони можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.

Разом з тим, представництво нерезидента, яке не відповідає ознакам постійного представництва, та діяльність якого має виключно підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не визнається платником податку на прибуток згідно з вимогами Кодексу. Відповідно, операції представництва із нерезидентом у межах такої діяльності не можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Таким чином, операції представництва нерезидента, яке не відповідає ознакам постійного, та які здійснювались виключно у межах діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не визнаються контрольованими для цілей статті 39 Кодексу. Отже, подавати щодо них звіт про контрольовані операції такому представництву не потрібно.

Разом з тим, у разі, якщо документальною податковою перевіркою буде встановлено, що представництво протягом звітного (податкового) періоду, що перевірявся, відповідало ознакам постійного представництва відповідно до вимог п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, господарські операції такого представництва із нерезидентом будуть визнаватись контрольованими операціями у звітному (податковому) періоді їх здійснення та у разі виконання умов, визначених п.п. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

При цьому таке представництво буде нести відповідальність, визначену Кодексом, на рівні платника податку на прибуток, який здійснював контрольовані операції протягом звітного (податкового) періоду, але не подавав щодо них звіт про контрольовані операції.

Із зазначеного питання Міністерством фінансів України видано наказ від 16.08.2019    №345 «Про затвердження Узальнюючої податковою консультацією щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні».

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.