Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2019 р. № 278/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України» розглянула звернення щодо нарахування, сплати та подання звітності з податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України у разі їх виплати платником єдиного податку третьої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до п. 297.5 ст. 297 Кодексу платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента - юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таг им нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку й за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу (п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походженні з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок із таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності

З урахуванням положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ резидентами є, зокрема, юридичні особи, які утворені й провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Поряд із цим положеннями міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення згідно оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, які згідно з п. 3.1 ст. З ПКУ є складовою податкового законодавства України, не передбачено винятків щодо порядку звільнення від оподаткування зазначених вище доходів для суб'єктів господарювання - резидентів України, які сплачують єдиний податок.    

Підпунктом 141.4.3 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що центрадьгий орган виконавчої влади, що забезпечує формування й реалізує державну фінансову політику, встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів та звітів про справляння та внесення до відповідного бюджету податків, встановлених п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексу строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексу звітний період, у якому виникають об'єкти оподаткування, або в разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку й звітності (п. 49.2 ст. 49 Кодексу).   

Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період, відображається і у рядку 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України зід 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів Українії зід 28.04.2017 №467).    

Розрахунок податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, здійснюється у додатку ПН до рядка 23 ПН Декларації.    

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).    

Згідно з п.п. «а» п. 137.5 ст. 137 Кодексу для платників податку, ткі зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені) встановлюється річний податковий (звітний) період.    

Згідно з п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкова декларація з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.    

Отже, з урахуванням положення п.п. «а» п. 137.5    ст. 137 Кодексу  у разі виплати на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якого доходу (прибутку) з джерелом походження з України юридичні особи - платники єдиного податку повинні утримувати й перераховувати до відповідного бюджету податок з доходів нерезидента, а також за підсумками податкового (звітного) року протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем такого звітного (податкового) року, подаватй до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію та Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України як додаток до неї.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).