Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2017 р. № 1880/Т/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення про отриманні індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань ведення податкового обліку фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, та вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов’язку (п. 22.1 ст, 22 Кодексу),

Відповідно до п.п. а) п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'пегз фінансового лізингу в користування лізингоотрммувачу'орендарю.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Кодексу).

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покуйця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послут за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, шо обслуговує платника податку:

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митого законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (її. 187.1 ст, 187 Кодексу).

Враховуючи викладене, платник податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів (запасних частин) зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість на дату їх виникнення незалежно від того, придбані зазначені товари з податком на додану вартість чи без податку па додану вартість.

Що стосується зазначення кодів згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній, то відповідно до п,п. «і» п. 201.1 ст. 201 Кодексу платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VІІ «Про Митний тариф України».

Щодо питань формування витрат фізичної особи підприємця на шальній системі оподаткування.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних, з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання, робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива і енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу):

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п 177.4.1 - 177.4.3 п. І77.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать виграти на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів),вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу ).

Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має. право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 Кодексу

Крім того повідомляємо, що п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу встановлено, шо не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Згідно з розділом І «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України від 26.07.201З № 550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів» утримання транспортного засобу - не забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Отже, фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов’язаних з отриманням доходу, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, у т.ч. витрати на проведення поточного ремонту.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.