Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2019 р. № 248/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України»    розглянула    звернення
щодо класифікації основних засобів з ціллю нарахування амортизації у податковому обліку, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу, України (далі -Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено ст. 138 Кодексу.

Згідно з п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І цього Кодексу, пп. 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що амортизація -систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

У податковому обліку амортизації підлягають основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) транспортні засоби за товарними позиціями 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах» та 8429 «Самохідні бульдозери з неповоротним та поворотним відвалом, грейдери, планувальники, скрепери, механічні лопати, екскаватори, одноківшові навантажувачі, трамбувальні машини та дорожні котки» відносяться до товарної групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини».

Для цілей податкової амортизації групи основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку визначені у пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Зокрема, мінімально допустимі строки корисного використання для групи основних засобів «Машини та обладнання» (група 4) встановлені терміном 5 років.

Отже, автонавантажувачі та інші навантажувачі за товарними позиціями 8427 та 8429 за УКТЗЕД підлягають амортизації у податковому обліку відповідно до вимог п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу у складі 4 групи «Машини та обладнання» основних засобів з мінімально допустимим строком корисного використання терміном 5 років, за умови, що вони використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.