Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2019 р. № 285/6/99-00-05-04-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист ТОВ «....» від .... про надання індивідуальної податкової консультації щодо можливості використання підприємством корпоративної картки та/або «картки-ключ до рахунку» для зняття готівки з розрахункового рахунку для виплати заробітної плати працівникам в касі товариства та можливої відповідальності підприємства і в межах компетенції повідомляє.

Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону № 2346 користувач зобов’язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Порядок здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів визначається Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постаноЕОЮ Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705).

Відповідно до п. 1 розділу III Положення № 705 користувачі мають пр шо використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовг ми актами Національного банку та умов договору з емітентом.

Вимоги до організації готівкових розрахунків та порядок оформлення касових операцій визначено Положенням про ведення касових операції у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148).

Згідно з п. 12 розділу II Положення № 148 установа/підприємство на підставі цього Положення зобов’язане розробити та затвердити внутрішнім документом порядок оприбуткування готівки в касі установи/підприємства у якому максимально врахувати особливості роботи як установи/підприємстза, так і його відокремлених підрозділів [внутрішній трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку].

Для відокремлених підрозділів установи/підприємства порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводить ся внутрішніми документами установи/підприємства.

Розроблений поряд ж повинен відповідати вимогам цього Положення та не суперечити законодаїст ву України.

Враховуючи викладене, питання використання підприємством готівки з корпоративної картки та/або «картки-ключа до рахунку» для зняття готівки з розрахункового рахунку для виплати заробітної плати працівникам в касі підприємства, отримання відповідальною особою необхідної для виплати заробітної плати готівки в банкоматі та/або касі банку, оприбуткування її в касі підприємства та виплата заробітної плати з оформленням відповідного документа належить до компетенції Національного банку України.

Що стосується відповідальності за можливе порушення норм з регулювання готівкового обігу при використанні знятих з вказаних карток готівкових коштів слід зазначити, що згідно з п.п. 24 п. 1 Указу Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» втратив чинність.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкові консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.