Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2019 р. № 281/10/26-15-33-18-12-ІПК

Головне управління ДПС у м. Києві, як правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянула запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку нараховувати мінімальну заробітну плату, утримувати з неї податки та збори, нараховувати на неї єдиний внесок, подавати відповідну звітність і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VІ «Про об'єднання громадян» (далі - Закон № 4572) громадські об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону № 4572 громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об'єднання може провадити діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (п. 5 ст. 1 Закону № 4572).

Утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом (частина перша ст. 9 Закону № 4572).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 4572 протокол установчих зборів громадського об'єднання має містити відомості, зокрема, про рішення і про утворення громадського об'єднання із зазначенням мети (цілей) діяльності;

рішення про затвердження статуту громадського об'єднання;

рішення про утворення (обрання) керівника, органів управлінні громадського об'єднання відповідно до затвердженого статуту.

Статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108) встановлено, що заробітна плата - ця винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. З Закону № 108 мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено ст. 3 Закону № 108.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повното») нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Отже, питання трудових відносин не належить до компетенції ДПС, а знаходиться у правовому полі Міністерства соціальної політики України.

Щодо другого питання повідомляємо, що відносини, які виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державно соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема у п.1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, якщо керівник виконує свої повноваження на громадських засадах та не отримує за це винагороди (доходу), то єдиний внесок не нараховується.

Щодо третього питання повідомляємо, що відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до
контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Враховуючи вищевикладене, якщо протягом звітного податкового періоду податковий агент не нараховував та не виплачував доходи на користь найманих працівників , то податковий розрахунок за ф. № 1ДФ не подається.

Стосовно подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку і невикористанням праці фізичних осіб повідомляємо, що пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів з і основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціально страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511) (далі - Порядок № 435).

Відповідно до п. 11 розділу II Порядку № 435, якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальні і податкова консультація має індивідуальний характер і може і використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.