Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.09.2019 р. № 323/6/99-00-04-04-03-15/ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства, надіслане ГУ ДПС у Волинській області листом, щодо оподаткування земельним податком власників земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику єдиного податку четвертої групи (далі - Податок) за договором емфітевзису, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником Податку, для здійснення діялності використовуються земельні ділянки в тому числі на умовах оренди та емфітевзису.

Товариство запитує про застосування пільги щодо сплати земельного податку для власників земельних ділянок, земельних часток (паїв), які уклали договори емфітевзису з платником Податку, та чи є об’єктом оподаткування Податком земельні ділянки, які використовуються Товариством на умовах емфітевзису.

Відповідно до частини першої ст. 395 Цивільного кодексу України (далі Цивільний кодекс) передбачено, що емфітевзис є правом користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ст. 269 Кодексу).

Згідно з п. 281.3 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику Податку.

Оскільки користування земельною ділянкою на підставі укладеного договору емфітевзису не відноситься до орендних відносин, то право на звільнення від сплати земельного податку на підставі п. 281.3 ст. 281 Кодексу на власників земельних делянок, земельних часток (паїв) не поширюється, і податкові зобов’язання із земельного податку сплачуються на загальних підставах.

Пунктом 292-1. 1 ст. 292-1 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель власності фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування,у тому числі на умовах оренди.

Тобто, земельні ділянки, які використовуються Товариством на умовах емфітевзису є об’єктом оподаткування Податком.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, регулює Кодекс (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Податок на майно, складовою якого є земельний податок, та єдиний податок це різні види податків, справляння яких здійснюється відповідно до положень Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і , може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).