Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2019 р. № 314/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що основним видом діяльності Підприємства є виробництво та постачання опалення та гарячої води у місті Запоріжжі.

В процесі провадження господарської діяльності при виконанні поточних та капітальних ремонтів виконуються газорізальні роботи з оброблення металу, використовується обладнання, яке працює на скрапленому газі пропану з бутаном.

У якості ємності для закупівлі та зберігання Підприємство використовує газові балони.

З урахуванням зазначеного вище, Підприємство цікавлять наступні запитання:

1.Чи потрібно Підприємству отримувати ліцензію на право зберігання пального (газу пропану з бутаном), яке використовується Підприємством при виконанні газорізальних робіт при обробленні металу та закуповується тільки в балонах?
 

2.Яку кількість ліцензій необхідно отримати Підприємству в розумінні вимоги отримання ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального за умови, що газ пропан з бутаном використовується і зберігається на території Підприємства у балонах на багатьох промислоьих ділянках Підприємства?

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628) внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюноеих виробів та пального» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібі юї торгівлі пальним.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігагня пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено,що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи вище викладене, Законом № 481 встановлено вичерптий перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Зважаючи на інформацію, зазначену в зверненні, Товариству для зберігання пального в газових балонах необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, відповідно до вимог Закону №481.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.