Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.09.2019 р. № 391/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби», розглянула щодо порядку оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток посередницьких послуг та послуг з організації і проведення семінарів, наданих нерезиденту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

За результатами розгляду звернення платника з аналогічного питання надісланого до ДФС листом ГУ ДФС у м. Києві надано індивідуальну податкову консультацію від ...№...

Щодо порядку оподаткування податком на прибуток посередницьких послуг та послуг з організації та проведення семінарів, наданих нерезиденту, повідомляємо наступне.

Відносини, що виникають за договорами доручення, регулюються статтями 1000-1010 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами і доповненнями (далі - ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦКУ визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Правочин, вчинення повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором (частин і друга статті 1007 ЦКУ):

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
 

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об'єктом
оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригуванні (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткуванні (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємстві відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу встановлено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), придбаних у  зокрема  нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1 2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу.

Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних актив в (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Водночас, слід зауважити, що відповідно до підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, господарські операції, по здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністр в України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 29 Кодексу, господарські операції, передбачені підпунктом 39.2.1.1 (крім операці ї, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений а правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн. грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39. 2 статті 39 Кодексу, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб і операціямі к відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:

не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);

не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).

Для цілей цього підпункту:

під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент - сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;

під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податкі в та нерезидента - сторін контрольованої операції;

під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій (підпункт 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 (далі - Постанова № 1045) затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу.

До вказаного переліку включено державу Сент-Вінсент та Гренадіни.

Таким чином, господарські операції із резидентом Сент-Вінсент та Гренадіни будуть визнаватись контрольованими з урахуванням вартісних критеріїв, які визначені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу.

Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.