Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.09.2019 р. № 438/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби», розглянула лист і в межах компетенції повідомляє.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частини другої ст. 44 Закону України від 02 червня 2016Іржу № 1404-VIII «Про виконавче провадження» приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для:

— обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників кошти і у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

— зарахування коштів виконавчого провадження;

— зарахування винагороди.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів У країни від 13.01.2015 № 4 (далі — Порядок).

Згідно з п. 3.6 Порядку у графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

Зокрема, юридична особа, під час нарахування (виплати) доходів приватному виконавцю відображає такий дохід у ф. 1ДФ під ознакою доходу «157».

Водночас, оскільки відображення доходу в податковому розрахунку за ф. 1ДФ здійснюється, зокрема, залежно від виду доходу за ознаками доходу з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм чинного законодавства, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.