Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2019 р. № 545/ІПК/26-15-04-04-11

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення про надання податкової консультації щодо оподаткування дивідендів, які сплачуються корпоративним інвестиційним фондом на користь учасника - нерезидента та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі — Кодекс), у межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, юридична особа - нерезидент має намір створити корпоративний інвестиційний фонд відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (із змінами і доповненнями) (далі — Закон № 5080-VI). Корпоративний інвестиційний фонд планує виплачувати дивіденди учаснику — нерезиденту.

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інститути спільного інвестування — інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди створені відповідно до законодавства.
Згідно з п. 2 ст. 1 Закону № 5080-VI акція корпоративного інвестиційного фонду — цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд (далі — корпоративний фонд) та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 5080-VI, корпоративний фонд — юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Корпоративний фонд вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законодавством порядку (частина четверта ст. 8 Закону № 5080-VI).

Згідно з пп. 57.1-1.5 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу або міжнародних договорів України.

Відповідно до пп. 57.1-1.б п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу інститути спільного інвестування звільняються від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів.

Особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення визначено у п. 141.6 ст. 141 Кодексу.

Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) (пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу).

Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з положеннями ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи вищевикладене, у разі виплати дивідендів корпоративним інвестиційним фондом учаснику - нерезиденту, то цей платник звільняється від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток відповідно до вимог пп. 57.1-1.6 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу.

При цьому, корпоративний інвестиційний фонд, що здійснює на користь учасника - нерезидента виплату доходів у вигляді дивідендів, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).