Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.10.2019 р. № 578/Ж/99-00-04-07-03-14/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула Ваше звернення від  (вх  ДПС № від ) щодо практичного застосування норм законодавства з питання надання пільг з плати за землю та в межах компетенції повідомляє таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі  — ЗКУ), справляння плати за землю  — Податковим кодексом України (далі — ПКУ).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю  — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (стаття 269 ПКУ).

У статті 270 ПКУ зазначено, що об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцезнаходженням земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ (пункт 286.5 статті 286 ПКУ).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 ПКУ).

Пунктом 281.1 статті 281 ПКУ визначені категорії осіб, які мають право на звільнення від сплати земельного податку з фізичних осіб.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених категорій громадян, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:

— для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

— у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;

— для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;

— для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

— для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

Пунктом 281.4 статті 281 ПКУ визначено, що якщо фізична осе 5а, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земель тої ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Тобто, якщо фізична особа має декілька земельних ділянок одного виду користування і загальна площа таких земельних ділянок не перевищує граничну норму використання, то така фізична особа звільняється від сплати податку за усі земельні ділянки такого виду використання і заява на отримання пільги не подається.

Якщо загальна площа земельних ділянкок одного виду використання перевищує граничну норму, то така фізична особа відповідно до підпункту 281.4 статті 281 ПКУ подає письмову заяву, в якій обирає земельну ділянку для надання пільги зі сплати земельного податку.

Водночас абзацом п’ятим пункту 286.5 статті 286 ПКУ передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо  розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку та нарахованої суми податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.