Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.10.2019 р. № 694/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ (далі — Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального та оптової торгівлі пальним і сплати акцизного податку та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що у процесі своєї господарської діяльності займається реалізацією товарів (гексан, метанол) в ємностях об'ємом до 5 літрів та згідно до Податкового кодексу України відносяться до підакцизних товарів.

Товариство цікавлять питання: чи потрібно отримувати ліцензії на право оптової торгівлі пальним, якщо реалізується виключно пальне у споживчій тарі до 5 л, та не є виробником такого пального; та чи потрібно отримувати ліцензії на право зберігання пальним, якщо реалізується виключно пальне у споживчій тарі до 5 л, та не є виробником такого пального та щодо необхідності сплати акцизного податку.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Згідно з ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого ід інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального або оптової торгівлі пальним у розумінні Закону № 481 суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Відповідно до пп. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) платником акцизного податку є, зокрема:

— особа — суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари, (продукцію) на митну територію України;

— особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

У випадку, якщо Товариство здійснює ввезення пального на митну територію України, воно відповідно до пп. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку та згідно з пп. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 Кодексу сплачує акцизний податок до або в день подання митної декларації.

Відповідно до пп. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.