Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.10.2019 р. № 594/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України» розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з надання транспортно-експедиторських послуг резиденту України у разі залучення до надання таких послуг третіх осіб, які не є платниками ПДВ, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-ІV «Про транспортно експедиторську діяльність» (далі — Закон №    1955-ІV) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних перевезенням вантажу.

При цьому, відповідно до статті 4 Закону № 1955-ІV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо які є резидентами або нерезидентами України.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.

У разі, якщо залучені експедитором перевізники та інші суб’єкті господарювання, які надають послуги, допоміжні у транспортній діяльності (навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг), не є платниками ПДВ, то вартість наданих ними послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику, та відповідно експедитор визначає податкові зобов’язання з ПДВ та складає податкову накладну лише виходячи з вартості своєї винагороди.

Водночас, крім вищезазначених, особливості оподаткування операцій з надання транспортно-експедиторських послуг юридичною особою - резидентом замовнику - резиденту визначаються ще й залежно від того, чи такі послуги надаються в межах виконання договорів перевезення митною територією України, чи міжнародного перевезення.

При цьому звернення не містить достатньо інформації для визначення таких особливостей транспортно-експедиторської діяльності платника податку.

Роз’яснення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг залежно від особливостей таких послуг наведені в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610.

Дана Узагальнююча податкова консультація на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.