Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.10.2019 р. № 664/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 602-р «Питання Державної податкової служби України» розглянула звернення щодо порядку оподаткування    податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку надає транспортно-експедиторські послуги нерезиденту в межах договорів міжнародного перевезення із залученням до перевезення третіх осіб — перевізників (платників та неплатників ПДВ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності (далі — УПК № 610).

УПК № 610 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.
Зокрема, в УПК № 610 зазначено, що відповідно до Закону України від 01.07.2004  №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) — суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Перевізник — юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договора з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділом V ПКУ.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ визначено, цо місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Отже, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено, що місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника.

Отже, якщо послуги з перевезення надаються перевізником - резидентом, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (незалежно від того, замовнику - резиденту чи замовнику - нерезиденту надаються такі послуги).

Якщо послуги перевезення надаються перевізником - нерезидентом, що не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість (незалежно від того, замовнику - резиденту чи замовнику - нерезиденту надаються такі послуги).

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників, нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

Таким чином, операції з постачання транспортно-експедиторських послуг, що надаються резидентом замовнику-нерезиденту, не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

При цьому у разі надання таких послуг в межах договорів міжнародного перевезення із залученням до перевезення третьої особи — перевізника, який є резидентом — платником ПДВ — у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на вартість послуг з перевезення за ставкою 0 відсотків.

Згідно з пунктом 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233 (далі — Порядок № 1233), суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт за формою згідно з додатком.

У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається (пункт 3 Порядку № 1233).

Пунктом 4 розділу І Порядку № 1233 визначення сум податків та зборів не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.11 № 167, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.04.2011 за № 483/19221 (далі — Порядок № 157), визначено, що суми ПДВ, не сплачені платником до державного бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей оподаткування.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до ПКУ та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, експедитор-резидент, який придбаває послуги з міжнародного перевезення для замовника із залученням перевізника - резидента - платника ПДВ, повинен подати звіт (код пільги 14060400), в якому розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ через застосування нульової статки здійснюється за алгоритмом, визначеним підпунктом 3 пункту 2 розділу II Порядку № 167, а саме:

СП = (V пост, нульов. - V прид.) х розмір ставки податку, де:

СП — сума пільг;

V пост, нульов. — обсяги операцій з експорту товарів (супутніх послуг) та/ або операцій з постачання товарів (послуг) на митній території України, оподатковуваних за нульовою ставкою, — з розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації ПДВ;

V прид. — обсяги операцій з придбання товарів (послуг), які використані в операціях з експорту товарів (супутніх послуг) та/або в операціях з постачання товарів (послуг) на митній території України, які оподатковуються за нульовою ставкою.

У разі якщо з початку звітного року платник податків не користувався пільгами, звіт не подається.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.