Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.10.2019 р. № 688/ІПК/28-10-27-01-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист________ (код ЄДРПОУ____) від______№_______(вх. №______від_______) з окремих питань використання реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО), та керуючись статтею 52 роздії у II Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

У зверненні Товариство (основний вид діяльності — інші види грошового посередництва) поінформувало, що є небанківською фінансовою установою, яка надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, через пункти надання фінансових послуг — стаціонарні та/або пересувні відокремлені підрозділи із використанням РРО.

Товариство планує надавати послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків (приймання готівки з метою подальшого переказу та/або здійснення виплати суми переказу готівкою) за адресою особи (ініціатора переказу) із використанням  портативних РРО.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавить наступне:

Чи має право Товариство зареєструвати портативний РРО на стаціонарну господарську одиницю (пункт надання фінансових послуг), де він зберігається, а використовувати такий РРО для проведення приймання готівки з метою подальшого переказу та/або здійснення виплати суми переказу готівкою за адресою особи (ініціатора переказу)?

Чи правильним буде зазначення у розрахунковому документі на вказану операцію адреси господарської одиниці, на яку зареєстрований портативний РРО, а не адреси фактичного місця проведення розрахунків?

Пунктом 1 Постанови Національного банку від 12.02.2013 № 42 "Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу" (далі — Постанова № 42) встановлено, що проводити операції з приймання готівки в гривнях для подальшого її переказу (далі — операції з приймання готівки) за допомогою платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг , можуть небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків і є платіжними організаціями та/або учасниками платіжної системи та здійснюють свою діяльність відповідно до узгоджених Національним банком правил платіжної системи.

Небанківські фінансові установи, зазначені в пункті 1 цієї постанови, не мають права передавати іншим особам свої повноваження щодо здійснення операцій із приймання готівки (п.4 Постанови №42).

Згідно із п.10.3 ст.10 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі — Закон № 2346) учасниками платіжної системи в Україні мають право бути небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Національного банку на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Згідно із п. 24.1 ст.24 Закону № 2346 подання ініціатором до банку або іншої установи — учасника платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу.

Підпунктом 27 п.4 р. І "Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні", затвердженої Постановою Національного банку від 25.09.2018 № 101 (далі — Інструкція), операційною касою є касовий вузол банку (філії, відділення), у якому здійснюються касові операції.

Небанківські фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку на переказ коштів у національній валюті України без відкриття рахунку, зобов'язані виконувати вимоги цієї Інструкції щодо здійснення операцій з переказу готівки в національній валюті через пункти приймання готівки та із застосуванням і платіжних терміналів та програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі — ПТКС), а також щодо оформлення касових документів (пп. 5-1  п. 2 р. "Інструкції).

Враховуючи вищенаведене, здійснення небанківською фінансовою установою операцій з приймання від особи (ініціатора переказу) та переказу готівки без відкриття рахунку поза межами операційної каси не передбачено, окрім через ПТКС - пристрою, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів без безпосередньої участі оператора (касира).

Водночас повідомляємо, що Національний банк згідно із ст. 56 Закону України від 20.05.1999 № 679-ХІV "Про Національний банк України" видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Тому, з метою отримання фахової відповіді щодо законних підстав проведення за адресою платника (ініціатора переказу) операцій з приймання/видачі готівки та надання фінансових послуг з пересувних пунктів, пропонуємо звернутись до Національного банку як до розробника нормативно-правових актів з зазначених питань.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі — Закон №265), який є спеціальним законом.

Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Кодексу, заборонено.

Пунктами 1, 2, 3 статті 3 Закону №265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

— проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках , передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

— видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

— застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Статтею 2 Закону №265 визначено, що розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) — оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків — це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Порядок реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048 (далі — Порядок РРО).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку РРО господарська одиниця — це стаціонарний або пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції; назва господарської одиниці — назва, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди.

Контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО (пункт 15 глави 2 розділу II Порядку РРО).

РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні, відповідно до сфери застосування, установленої Державним реєстром РРО (пункт 3 розділу III Порядку РРО).

Розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом №265, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (ст.2 Закону №265).

Вимоги до розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів (далі — Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.

Так, фіскальний касовий чек на товари (послуги) та фіскальний касовий чек видачі коштів повинні, зокрема, містити такі обов'язкові реквізити  як найменування господарської одиниці та її адресу (п.1, 2 р.ІІ, п.1, 2 р.ІІІ Положення).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).