X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2019 р. № 771/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула запит ПАТ    (далі  Товариство)  про надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування господарської діяльності із виробництва, оптової торгівлі та зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство, у своїй господарській діяльності здійснює виробництво бензолу кам’яновугільного за кодом УКТ ЗЕТ 2707 10 90 00, який відповідно до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 податкового кодексу України включений до переліку пального.

Товариство цікавить питання щодо обов’язку отримання ліцензій:    

—  на право оптової торгівлі пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним;

—  на право оптової торгівлі пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним;    

—  зберігання пального.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального) (далі  Закон № 481).

Згідно з ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що виробництво пального  — це діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки

Місце виробництва пального  — це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до ст. 2 Закону № 481 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Отже для здійснення діяльності із виробництва бензолу кам’яновугільного (пального) Товариству необхідно отримати ліцензію на виробництво пального.

Статтею 1 Закону № 481 оптова торгівля пальним визначена, як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце оптової торгівлі пальним  —  це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.    

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним  — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням того, що Товариство здійснює реалізацію пальним суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам, з місцем торгівлі, на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі, у розумінні Закону № 481, йому необхідно отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального —  це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

—  підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

—  суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону №481 суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується.

Відповідно до пп. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.