Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2019 р. № 767/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушені у зверненні питання.

У зверненні Товариство зазначає, що отримує від постачальників пальне яке в подальшому використовується для заправлення власного автотранспорту та механізмів. Реалізація або зберігання пального для інших осіб не здійснюється.

Загальний обсяг пального, яке було придбано у 2018 році становить 230420,93 л., в першому півріччі 2019 року становить 204233,55 л.

У 2018 році заправка автомобільного транспорту здійснювалась тільки на АЗС. У 2019 році заправка автомобільного транспорту здійснювалась на АЗС та з ємностей. Зберігання пального у 1 півріччі 2019 року в ємностях, як є власністю Товариства та розташовані в різних областях України (в Полтаській — об’ємом 6 куб. м, Київській — об’ємом 6 куб. м, Житомирській — об’ємом 6 куб. м та Харківській — об’ємом 40 куб. м) Загальний об’єм ємностей не перевищує 200 м куб.

Підприємство запитує:

1. Чи вважатимуться місця зберігання пального акцизним складом, а Товариство розпорядником акцизного складу за умови, що потрібні обсяги пального не перевищують встановлені п. б) ст. 14.1.6 Кодексу, при цьому воно зберігає таке пальне в ємностях, об’єм яких не перевищує 200 м куб.) та використовує для власних потреб?

2. Яким чином Товариство повинно виконати вимоги Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481) в частині подання з метою отримання ліцензії на зберігання пального, дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки за умови відсутності встановленої законом необхідності його отримання (на об’єкті маса горючих рідин не дорівнює та не перевищує значення нормативів порогових мас горючих мас?

3. Яка послідовність дій суб’єкта господарювання та перелік необхідних для подання документів для отримання ліцензії на право зберігання пального з урахуванням відсутності законодавчо визначеної необхідності щодо отримання дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки?

До запитання 1.

З 01.07.2019 набули чинності норми підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1, 14.1.224 та 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та  зберіганя пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1. статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, якщо загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, та Товариство планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, та у разі якщо в нього в наявності документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією на якій встановлено ємності для зберігання пального, місце зберігання пального Товариства не підпадає під визначення акцизний склад, а Товариство не вважається розпорядником акцизного складу в розумінні Кодексу.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первиних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

До запитань 2, 3.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального. Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону № 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб’єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Також, Законом № 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зокрема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.