Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.10.2019 р. № 699/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) розглянула Ваше звернення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права і обов’язки є ПКУ.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

— не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;

— обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Нормами пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (фізичним особам — підприємцям) бути платниками єдиного податку.

Абзацом п’ятим пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), які здійснюють, зокрема видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Відповідно до пп. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 ПКУ корисні копалини — природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Добування корисних копалин — сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПКУ .

Постановою Кабінету міністрів України № 827 від 12.12.1994 (із змінами та доповненнями) затверджений перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, в якому підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, фізична особа — підприємець яка здійснює видобуток корисних копалин, зокрема підземних вод, не може бути платником єдиного податку.

Слід зауважити, що ст. 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.