Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.10.2019 р. № 753/6/99-00-04-07-03/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула Ваші запити про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ).

Суб’єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (статті 41 та 325 відповідно).

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке мс же бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може буть у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦКУ).

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, у свою чергу суб’єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до пункту "а" ст. 80 Земельного кодексу України (далі — ЗКУ), суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи.

Суб'єктами права власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади (частина друга ст. 86 ЗКУ).

У статті 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Згідно із пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року №    32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України — суб'єкти підприємницької діяльності.

Але з підписанням Указу Президента України гід 20 липня 2007 року N 650/2007 вказаний Указ втратив чинність.

Враховуючи викладене, суб’єктами права приватної власності на землю є фізичні особи, а не фізичні особи — підприємці.

Відчуження майна — це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику (пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з пп. 164.2.4 п. 164 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій із майном, розмір якої визначається відповідно до положень ст. ст. 172 - 173 ПКУ.

Слід зазначити, що під час визначення бази оподаткування відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПКУ враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Статтею 172 ПКУ визначено порядок оподаткування операцій із продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, відповідно до п. 172.8 якої для цілей цієї статті під продажем слід розуміти будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року, зокрема, земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ залежно від її призначення, та за умови перебуван ня такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, відповідно до п. 172.2 цієї статті підлягає оподаткуванню заставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче від оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

Порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначає Кабінет Міністрів України (п. 172.11 ст. 172 ПКУ).

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку, за ставкою 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
З метою уникнення неоднозначного трактування норм податкового законодавства у частині оподаткування доходу від продажу земельної ділянки, необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються зазначеного питання, зокрема право власності на зазначену земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки, Витяг з Державного земельного кадастру тощо.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.