Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2019 р. № 560/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, і формування податкового кредиту з ПДВ та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, в межах компетенції повідомляє таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі  — ПКУ) (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

При цьому товари  — це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів  —  будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію — незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу ІПКУ).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого  (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, у разі здійснення операції з придбання товарів на митній території України підставою для формування платником ПДВ —  покупцем (у тому числі ФОП) таких товарів податкового кредиту є, зокрема податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН постачальником таких товарів на безпосереднього їх покупця — платника ПДВ (у тому числі ФОП).

У подальшому при здійсненні операції з постачання такого товару платник ПДВ (у тому числі ФОП) зобов’язаний у порядку, встановленому статтею 187 розділу V ПКУ, визначити податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб  — підприємців визначений статтею 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою  — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість, зокрема, будівельних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

При цьому до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування не включаються, зокрема витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 ПКУ, а саме:

земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.5, п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі —  Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з пп. 6.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи —  підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481, у графі 9 «Сума чистого оподаткованого доходу» Книги обліку доходів та витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської.

Враховуючи викладене, фізична особа  — підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат звітного року, витрати, які понесені в попередньому році, але пов’язані з отриманням доходу звітного року за умови, що такі витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця та за наявності первинних документів.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Разом з цим зазначаємо, що відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі  — ЦКУ).

Суб’єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (статті 41 та 325 відповідно).

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦКУ).

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі  — ГКУ) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, у свою чергу суб’єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 320 ЦКУ).

Зауважимо, що на даний час розглядається питання стосовно необхідності узгодження позиції з Міністерством фінансів України щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами  — підприємцями від продажу нерухомого майна, яке перебуває у власності фізичної особи.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.