Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.10.2019 р. № 671/6/99-00-04-01-04-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс) розглянула звернення стосовно отримання податкової консультації щодо правильного застосування норм Кодексу та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що специфікою його діяльності є надання послуг з перевезення вантажів власним транспортом.

Для забезпечення заправлення транспортних засобів пальним Товариство закуповує та зберігає дизельне пальне на своїй території.

При цьому, обсяг пального, що закуповується Товариством впродовж року без урахування пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним перевищує 1000 метрів кубічних, відтак з 01.07.2019 місця зберігання пального Товариства підпадають під визначення акцизного складу, а Товариство вважатиметься розпорядником акцизного складу.

Крім того, Товариством для заправлення власного автотранспорту використовуються напівпричіпи-цистерни-Е, які з 01.07.2019 у зв’язку із переміщенням у них пального та його зберіганням вважатимуться акцизними складами пересувними.

У зв’язку з цим, у Товариства виникають наступні запитання:

—  Чи необхідно Товариству облаштовувати напівпричіпи-цистерни-Е витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, оскільки такі використовуються не лише для переміщення пального митною територією України, а й для заправлення власного автотранспорту та зберігання пального протягом певного періоду часу до моменту заправлення автотранспорту пальним?

—  Чи необхідно облаштовувати витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками кожну секцію, на які поділена ємність напівпричіпа-цистерни-Е?

 —  Чи необхідно Товариству отримати ліцензію на зберігання пального, оскільки протягом певного періоду часу до моменту заправлення атотранспорту пальним напівпричіп-цистерна-Е з пальним буде розташовуватися на певній території?

—  Чи в такому разі така територія, на якій буде розташований напівпричіп-цистерна-Е з пальним вважатиметься місцем зберігання пального?

Слід врахувати, що напівпричіп-цистерна-Е з пальним на цій території буде розташований разом із іншим транспортним засобом, що виконує функцію тягача.

—  Який порядок реєстрації та заповнення акцизних накладних у даній ситуації, коли придбане у постачальника пальне до моменту заправлення власного автотранспорту буде певний час зберігатися у напівпричіпі-цистерні-Е?

—  Чи необхідно Товариству отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним у разі заправки лише власного автотранспорту через паливороздавальну колонку, яка разом з резервуаром для зберігання пального зблоковані в єдиний контейнер або є окремим елементом, але за її допомогою переміщується пальне з резервуару для зберігання пального у паливні баки автомобілів; у разі заправки власного автотранспорту через розташований на території Товариства паливозаправочний пункт?

—  Що слід розуміти під поняттям «об’єкт», документи про прийняття якого в експлуатацію подаються для отримання ліцензії на зберігання пального?

— Чи таким об’єктом вважається лише резервуар/ємність для зберігання пального?

—  Чи поняття об’єкт включає паливороздавальну колонку як елемент, за допомогою якого переміщується пальне з резервуару для зберігання пального у паливні баки автомобілів?

Враховуючи викладене вище, слід зазначити таке.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі  — Закон № 2628) передбачено низку змін до Кодексу, зокрема передбачено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад  — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі —  приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи)  — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання —  платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Тобто, для визначення приміщення або території поняттю акцизного складу береться до уваги загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального і загальний обсяг пального, який отримує власник або користувач такого приміщення або території протягом календарного року, а також, здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Також відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний  —   транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним пп. «а» п. 2 ч. 2 ст. 91 Митного кодексу України);
 

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
 

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що

—  використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Розпорядник акцизного складу пересувного  — суб’єкт господарювання —  платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

—  реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 ПК України.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового (пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи норми пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу Товариство буде вважатися розпорядником акцизного складу пересувного, у разі використання транспортного засобу для реалізації або зберігання власного пального чи ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 Кодексу.

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Реалізація пального  — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

—  до акцизного складу;

—  до акцизного складу пересувного;

—  для власного споживання чи промислової переробки;

—  будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи зазначене вище, всі операції з фізичної передачі пального, крім (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) та при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу, будуть вважатися реалізацією пального та суб’єкт господарювання, який здійснюватиме такі операції вважатиметься платником акцизного податку в розумінні пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Таким чином, якщо Товариство не буде розпорядником акцизного складу та буде використовувати пальне, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання, такі операції не вважатимуться реалізацією пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та Товариство не підпадатиме під визначення платника акцизного податку відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Кодексом передбачено, що транспортні засоби, які набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних (пп. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Згідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі  — рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Тобто, враховуючи пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, для обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками до уваги беруться місця відпуску пального наливом з акцизного складу та введені в експлуатацію стаціонарні резервуари, розташовані на акцизному складі.

Платники податку  — розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати, зокрема усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів  — в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі  — Реєстр).

Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу розпорядники акцизних складів відповідно до вимог Кодексу зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Реєстрі в такі строки:

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, —  не пізніше 1 липня 2019 року;

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, —  не пізніше 1 жовтня 2019 року;

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів,  — не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу розпорядники акцизних складів зобов’язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі  — обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

—  обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

—  добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі

Вказані зведені за добу підсумкові облікові дані показники за кожним місцем розташування акцизного складу розпорядники акцизних складів надсилають до Реєстру згідно із пп. 5 п. 5 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 (далі  — Порядок № 891).

Формат даних, структура та форма електронних документів з метою реєстрації резервуарів, витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі, форма «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри», «Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» затверджено наказом Мінфіну від 27 листопада 2018 року № 944 (зі змінами внесеними наказом Мінфіну від 18 червня 2019 року № 248).

Відповідно до пп. 2 п. 7 Порядку № 891, інформація, зазначена в пп. 5 п. 5 Порядку № 891, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру:

—  автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов’язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами;

—  відповідальною особою розпорядника акцизного складу —  під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 року до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов'язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Також, Відповідно до п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Тобто, при здійсненні будь-яких операцій з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

—  до акцизного складу;

—  до акцизного складу пересувного;

—  для власного споживання чи промислової переробки;

—  будь-яким іншим особам, платник акцизного податку зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Порядок складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних визначено ст. 231 Кодексу.

Крім того, Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі  — Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального  — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Роздрібна торгівля пальним —  діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Місце зберігання пального —  місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Місце роздрібної торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону № 481).

Зокрема, ст. 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання пального, здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Законом № 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

—  підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

—  підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

—  суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

—  документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності;

—  акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

—  дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Тобто, у разі здійснення Товариством діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481 коли така ліцензія не отримується.

Так, у разі здійснення Товариством діяльності із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки  та/або оливороздавальні колонки, йому необхідно буде отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Слід зазначити, ст. 15 Закону № 481 передбачено, що суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.