Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.10.2019 р. № 673/6/99-00-04-01-04-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс) розглянула звернення (далі  — Підприємство) стосовно отримання податкової консультації щодо правильного застосування норм Кодексу та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що специфікою його діяльності є виробництво олії. Для забезпечення технологічного процесу, а саме: для екстракції рослинних олій Підприємство використовує гексановий розчинник, який згідно із зазначеним у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу переліку товарів, вважається пальним.

З 01.07.2019 Підприємство зареєстровано платником акцизного податку, а місце зберігання пального (гексану) зареєстровано як акцизний склад.

Крім цього, не виключено, що в процесі здійснення діяльності Підприємство для різноманітних господарських потреб може придбати та зберігати і інші товари, які в розумінні податкового законодавства вважаються пальним, для прикладу уайт-спірит (код УКТ ЗЕД 2710122100).

У зв’язку з цим у Підприємства виникають наступні запитання:

Чи вважається акцизним складом в розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу територія, на якій розташовані ємності, що є частиною технічного обладнання олійно-екстракційного заводу, в яких знаходиться гексановий розчинник, що використовується для забезпечення технологічного процесу виробництва олії, а саме для екстракції рослинних олій?

Чи необхідно Підприємству, за таких умов, отримати ліцензію на право зберігання пального?

Чи зобов’язано Підприємство щоденно формувати дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, якщо таке пальне використовується виключно для власного споживання?

Які документи необхідно подати для отримання ліцензії на право зберігання пального, для прикладу уайт-спірит (код УКТ ЗЕД 2710122100)?

Враховуючи викладене вище, слід зазначити таке.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі  — Закон № 2628) передбачено низку змін до Кодексу, зокрема передбачено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад —  це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі —  приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) —  власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання —  платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Тобто, для визначення приміщення або території поняттю акцизного складу береться до уваги загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального і загальний обсяг пального, який отримує власник або користувач такого приміщення або території протягом календарного року, а також, здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Згідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі  — рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Тобто, враховуючи пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, для обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками до уваги беруться місця відпуску пального наливом з акцизного складу та введені в експлуатацію стаціонарні резервуари розташовані на акцизному складі.

Платники податку —  розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати, зокрема усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів  — в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі  — Реєстр).

Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу розпорядники акцизних складів відповідно до вимог Кодексу зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Реєстрі в такі строки:

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів,  — не пізніше 1 липня 2019 року;

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів,  —   не пізніше 1 жовтня 2019 року;

—  акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів,  — не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу розпорядники акцизних складів зобов’язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі  — обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
—  обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

—  добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі.

Вказані зведені за добу підсумкові облікові дані показники за кожним місцем розташування акцизного складу розпорядники акцизних складів надсилають до Реєстру згідно із пп. 5 п. 5 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 (далі  — Порядок № 891).

Формат даних, структура та форма електронних документів з метою реєстрації резервуарів, витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі, форма «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри», «Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» затверджено наказом Мінфіну від 27 листопада 2018 року № 944 (зі змінами внесеними наказом Мінфіну від 18 червня 2019 року № 248).

Відповідно до пп. 2 п. 7 Порядку № 891, інформація, зазначена в пп. 5 п. 5 Порядку № 891, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру:

—  автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов’язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами;

—  відповідальною особою розпорядника акцизного складу  — під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 року до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов'язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Враховуючи зазначені вище норми Кодексу, ємності для зберігання пального безпосередньо в технологічному обладнанні, технічному пристрої в розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не вважатимуться акцизним складом і тому не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками в розумінні пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу.

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі  — Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального  — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Зокрема, ст. 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Місце зберігання пального  — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону № 481).
Законом № 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

—  підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

—  підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

—  суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

—  документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності;

— акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

—  дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Тобто, у разі здійснення Підприємством діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.