Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2019 р. № 845/10/08-01-32-04-11/ІПК

Головне управління ДФС у Запорізькій області відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянуло лист Приватного підприємства на отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє наступне.
У своєму листі Приватне підприємство проінформувало, що займається ремонтом електродвигунів та використовує для виробничих потреб паливо (бензин А-92 в об’ємі до З0 літрів на місяць та газ скраплений пропан-бутан у балонах в об’ємі до 70 кілограм на місяць). Крім того, Приватне підприємство зазначає, що не займається перепродажем пального, пальне використовує виключно для власного споживання, але в незначній кількості зберігається на території підприємства (невикористані залишки у баку автомобіля або у газовому балоні).

У зв’язку із зазначеним Приватне підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання необхідності придбання ліцензії на зберігання палива та чи повинно Приватне підприємство реєструватись платником акцизного податку та реєструвати місця зберігання пального — акцизні склади, та чи є Приватне підприємство розпорядником акцизного складу.
З 01.07.2019р. набули чинність зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) та Закону України від 19 грудня 1995 N 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481), пов’язані з веденням господарських операцій з пальним та їх ліцензуванням.

Статтею 1 Закону № 481 надано тлумачення термінів для визначення вимог зазначених у цьому Законі. Зокрема, визначено, що зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик, а місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

—  підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

—  суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

З врахуванням викладеного вище, та за умови дотримання ведення господарчих операцій, викладених у листі, Приватне підприємство у розумінні Закону № 481 здійснює діяльність зі зберігання пального, яке підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

При цьому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, зокрема, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI ПКУ — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ в редакції з 01.07.2019).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території, отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Тобто, основними критеріями при визначенні акцизного складу є обмеження щодо кількості палива, що придбавається протягом календарного року, загальної місткості ємностей, розташованих на території або приміщенні, де відбувається зберігання пального та обов’язковість використання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

З врахуванням вищенаведеного у Приватного підприємства, за умови дотримання ним ведення господарської діяльності зазначеної у листі, відсутні акцизні склади, а відповідно, Приватне підприємство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.