Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2019 р. № 850/6/99-00-04-04-03-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019, а також Постанови шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 по справі №826/13226/18 щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 03.08.2018 № 3416/6/99-99-12-02-03-15/111К, наданої на звернення Товариства (далі  —  Звернення), у частині відповідей на третє та четверте питання щодо визначення об’єкта оподаткування рентною платою за спеціальне використання води (далі  —  Рентна плата), керуючись ст. ст. 52, 53 Податкового кодексу України (далі —  Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію.

Товариство, як ліцензіат у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у третьому та четвертому питаннях Звернення запитував:

«3. Чи правомірно Товариство, керуючись п.п. 14.1.59 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, визначає себе підприємством житлово-комунального господарства?

4. Який коефіцієнт має застосовувати Товариство до ставок Рентної плати при обчисленні суми податкових зобов’язань з Рентної плати з урахуванням п. 255.7 ст. 255 ПК України?».

Щодо визначення житлово-комунальних підприємств (п. З Звернення)

Поняття, правила та положення, установлені Кодексом, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 Кодексу).

Для цілей розділу IX «Рентна плата» Кодексу у пп. 14.1.59 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено термін «житлово-комунальні підприємства» —   суб’єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги.

Комунальні послуги згідно з п. 2 частині першої ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі —  Закон)  —  це послуги з постачання, зокрема, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Одним з учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є виконавці комунальних послуг, у тому числі, суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або водовідведення (пп. 5-6 частини другої ст. 6 Закону).

Оскільки основний вид економічної діяльності Товариства, що класифікується як «Забір, очищення та постачання води» (клас 36.00 Класифікації видів економічної діяльності), ідентифікується як «комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням», що є складовою житлово-комунальних послуг, то економічна діяльність Товариства має ознаки, за якими пп. 14.1.59 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підприємства визнаються такими, що належать до «житлово-комунальних підприємств».

Щодо обчислення податкових зобов’язань з Рентної плати із застосуванням коефіцієнтів, у тому числі з урахуванням п. 255.7 ст. 255 Кодексу (п. 4 Звернення)

Платниками Рентної плати є суб’єкти господарювання, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів на підставі дозволів на спецводокористування (п. 255.1 ст. 255 Кодексу).

Об’єктом оподаткування Рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п. 255.3 ст. 255 Кодексу).

Рентна плата обчислюється платниками виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок Рентної плати та коефіцієнтів (пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

При цьому об’єкт оподаткування Рентною платою (фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі) поділяється на 3 складові частини, в залежності від напрямків її використання (постачання), а саме, обсяг, що:

—   постачається платниками населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб;

—   постачається платниками юридичним особам та фізичним особам —  підприємцям, у тому числі теплопостачальним організаціям, ОСББ, ЖБК, тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми;

—   використовується платниками на власні технологічні потреби, у тому числі втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг.

Щодо першої частини фактичних обсягів використаної води як частини об’єкта оподаткування Рентною платою
Кодексом визначено вичерпний перелік суб’єктів водних відносин, за спожиті обсяги води якими Рентна плата не справляється (п. 255.4 ст. 255 Кодексу). Зокрема, пп. 255.4.1. п. 255.4 ст. 255 Кодексу звільнено від справляння Рентної плати частину об’єкта оподаткування Рентною платою  —  обсяги води, що використані для забезпечення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення. При цьому Кодексом не надано податкової преференції для обсягів води, що передані (постачені) платником іншим категоріям споживачів, для використання для цілей інших, ніж визначено п. 255.4 ст. 255 Кодексу.

Порядок обчислення податкових зобов’язань з Рентної плати визначено пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу, де сума податкових зобов’язань з Рентної плати відповідає результату множення таких елементів оподаткування як: об’єкт оподаткування Рентною платою  —  обсяг постаченої води, ставка Рентної плати у абсолютних значеннях (гривні за кубічні метри), коефіцієнт.

З огляду на викладене, для обчислення суми Рентної плати для обсягів води, які постачені суб’єктам водних відносин, за спожиті обсяги води податкові зобов’язання з Рентної плати за якими не сплачуються, один із множників-елементів податку, має набути нульового значення. Оскільки і об’єкт оподаткування Рентною платою  —  обсяг постаченої води і ставка Рентної плати у абсолютних значеннях (гривні за кубічні метри) мають числові значення відмінні від нуля, то таким елементом з нульовим значенням є коефіцієнт.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на той факт, що у разі прийняття Товариством рішення про застосовування коефіцієнта у розмірі 0,3 (п. 255.7 ст. 255 Кодексу) до всього без виключень об’єкта оподаткування Рентною платою, матиме місце покладення Товариством обов’язку із виконання податкових зобов’язань з Рентної плати на абонентів, визначених п. 255.4 ст. 255 Кодексу, за спожиті ними обсяги води, що суперечить нормі про право не справляти Рентну плату абонентами, що визначені п. 255.4 ст. 255 Кодексу за такі обсяги води.

Щодо другої частини фактичних обсягів використаної води як частини об’єкта оподаткування Рентною платою
Чинна редакція Кодексу, аналогічно до попередньої, що діяла до 2018 року, не має особливостей обчислення податкових зобов’язань з Рентної плати за обсяги води, які постачені платником іншим, ніж визначені п. 255.4 ст. 255 Кодексу категоріям споживачів.

Податкові зобов’язання з Рентної плати за такі, постачені платником обсяги води, як до, так і після набрання у 2018 році чинності нової редакції Кодексу, обчислюються у порядку визначеному п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу.

При цьому сума податкових зобов’язань з Рентної плати відповідає результату множення таких елементів оподаткування:

об’єкт оподаткування Рентною платою - обсяг постаченої води, ставка Рентної плати у абсолютних значеннж (гривні за кубічні метри), коефіцієнт, який за відсутності особливостей обчислення податкових зобов’язань приймає значення 1 (один).

Щодо третьої частини фактичних обсягів використаної води як частини об’єкта оподаткування Рентною платою
Кодексом житлово-комунальним підприємствам надано право застосовувати до ставок Рентної плати коефіцієнт 0,3 (п. 255.7 ст. 255 Кодексу) без зазначення об’єкта оподаткування Рентною платою, на який поширюється особливість обчислення податкових зобов’язань з Рентної плати із застосуванням такого коефіцієнта. Вище продемонстровано, що застосування коефіцієнта 0,3 є не правомірним до обсягів води, за які Рентна плата не справляється та на які податкові преференції Кодексом не надавалися.

Оскільки щодо двох із трьох частини об’єкта оподаткування Рентною платою розмір коефіцієнтів, що застосовуються до ставок Рентної плати ідентифіковано як 0 (нуль) та 1 (один), то коефіцієнт 0,3 може бути застосованим виключно до обсягів води, що використовується платниками для забезпечення провадження ними господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг, за аналогією редакції Кодексу, що діяла до 2018 року.

Податкова консультація відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.