X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2019 р. № 874/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України» Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі  Кодекс), розглянула запити Товариства та ідентичне звернення щодо застосування норм Кодексу та Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі  Закон № 481), з урахуванням змін внесених Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі  Закон № 2628) та, в межах компетенції, повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство в процесі провадження своєї господарської діяльності закуповує пальне для заправлення орендованого автотранспорту та зберігає його в орендованій у ТОВ ємності місткістю 30,000 метрів кубічних, що знаходиться на території обласного підприємства.

Протягом січнятравня 2019 року  250 000,00 метрів кубічних.

В зазначевих ємностях зберігається виключно власне пальне Товариства, що використовується для заправки власних чи орендованих автомобілів.

Враховуючи зазначене та керуючись статтею 52 Кодексу, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1.Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального за умови, що Товариство не здійснює зберігання пального в ємностях для заправки власного автотранспорту?

2.Чи має статус акцизного складу територія обласного підприємства, на якій розміщено орендовані нашим Товариством ємності для зберігання власного палива об’ємом 30,000 кубічних метрів, при цьому нашим Товариством за січень  травень 2019 року - 250 000,00 кубічних метрів, та відповідно, чи підлягає реєстрації у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового така територія, як акцизний склад?

3.Чи підлягає обов’язковій реєстрації у контролюючому органі як платник акцизного податку Товариство у разі придбання та зберігання пального, що використовується виключно для заправки орендованих автомобілів?

4.У разі необхідності отримання ліцензії Товариством за вицезазначених обставин, просимо вказати перелік документів, які необхідно надати для її отримання.
 

Щодо питання 1.

Законом № 2628 внесено зміни до Закону № 481, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набули чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 зберігання пального визначено як діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місце зберігання пального  місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Термін «пальне» в Законі №481 вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Відповідно до статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на всі отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуюті ся за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установамй та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких суб'єкти господарювання мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Щодо питань 2 та 3.

Підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад  це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи)  власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу зокрема, суб’єкт господарювання  платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Таким чином при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно врахувати такі критерії:

загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, обсяги отриманого протягом календарного року пального та напрями його використання.

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, шо відносяться до акцизного складу, буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі  Кодекс) платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Під реалізацією пального з 01 липня 2019 року розуміються будь які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсанію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з цим відповідно до абзацу десятого цього ж підпункту не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які но є розпорядниками акцизного складу.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етиловою, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб  підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу)

Суб’єкт господарювання, який здійснює операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу, вважається платником акцизного податку відповідно пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу та підлягає обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу.
 

Щодо питання 4.

Відповідно до статті 15 Закону № 481 для отримання ліцензії, зокрема, на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством прано землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптовзї або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.

Відповідно до статті 18 Закону №481 тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Враховуючи вище Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких суб’єкти господарювання не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій, відповідно ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається за можливе.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді на ці питання Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією та надати копії відповідних документів, з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.