Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2019 р. № 1045/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування благодійної допомоги, сплаченої на користь нерезидента, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України: (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Зокрема, до таких доходів відносяться доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань (пп. «ї» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3—141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 3.2 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом СРСР та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, яка набула чинності 07.08.1986 (далі — Конвенція) застосовується в українсько-іспанських податкових відносинах відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України».

«Ця Конвенція застосовується до осіб, які з точки зору оподаткування розглядаються такими, що мають постійне місце перебування в одній чи обох Договірних Державах» (п. 1 ст. 1 Конвенції).

Критерії для визначення статусу (резиденції) зазначених осіб (фізичних та юридичних) для цілей застосування Конвенції встановлені пп. 2—4 ст. 1 Конвенції.

З урахуванням положень ст. 2 Конвенції серед податків в Україні, на які поширюються положення Конвенції, є податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 14 «Інші доходи» Конвенції «доходи особи з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі, незалежно від джерела їх виникнення, не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, можуть оподатковуватися тільки в цій Договірній Державі».

У Конвенції «благодійна допомога» як вид доходів, на які поширюються відповідні положення цього міжнародного договору щодо оподаткування, не визначено.

Водночас, відповідно до п. 2 ст. З Конвенції «при застосуванні цієї Конвенції Договірними Державами будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається йому законодавством тієї Держави, в якій здійснюється оподаткування, якщо тільки з контексту не випливає інше».

Отже, з метою застосування відповідних положень Конвенції до доходів із джерелом їх походження з України у вигляді «благодійної допомоги» слід використовувати це поняття у розумінні відповідного законодавства України, зокрема Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України регламентований положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підпунктом 103.4 ст. 103 Кодексу встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі — довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

При цьому, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Враховуючи зазначене, у разі здійснення резидентом України на користь резидента Іспанії виплат, які згідно з законодавством України є благодійною допомогою, з метою звільнення таких виплат від оподаткування відповідно до ст. 14 Конвенції нерезидент — отримувач (бенефіціар) цієї благодійної допомоги повинен надати довідку про резиденцію, яка має відповідати вимогам порядку, встановленого ст. 103 Кодексу.

Слід зауважити, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням суттєвих обставин справи та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.