Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2019 р. № 899/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула Ваше звернення від (вх. ДПС № від ) щодо практичного застосування норм законодавства з питання надання пільг з плати за землю та в межах компетенції повідомляє таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі — ЗКУ), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України (далі — ПКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (стаття 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПКУ).

Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцезнаходженням земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ (пункт 286.5 статті 286 ПКУ).

Щодо пільг зі сплати земельного податку, то відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ від сплати податку звільняються такі категорії громадян:

— інваліди першої і другої групи;

— фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

— пенсіонери (за віком);

— ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

—фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 281.2 статті 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених категорій громадян, поширюється на земельні ділянки,за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме: 

— для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

— у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;

— для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;

— для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

— для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

Отже, статтею 281 ПКУ не передбачено звільнення пенсіонерів (за віком) по земельному податку за земельну ділянку з цільовим призначення для обслуговування нежитлових приміщень.

Водночас абзацом п’ятим пункту 286.5 статті 286 ПКУ передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку та нарахованої суми податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.