Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.10.2019 р. № 1014/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула запит (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство, яке використовує пальне у господарській діяльності (заправляє власний транспорт) та зберігає його в паливних баках автомобілів, цікавить питання щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального") (далі - Закон № 481).

Згідно з ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодово го та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградною спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого ід інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічюх характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що ліцензія на право зберігані я пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державною резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону №481 суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального з місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місця є роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місця, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується.

До суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена ст. 17 Закону № 481 у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Зберігання пального в транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях (пересувних цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно з Законом №481.

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу Укреши не є акцизним складом, зокрема, паливний бак, як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Пунктом 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.