Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2019 р. № 975/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств операцій із списання кредиторської заборгованості за рішенням суду та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство (основний вид діяльності — розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи), що протягом 2017 року та І півріччя 2018 року отримувало послуги балансування від постачальника, на підставі односторонніх актів за підписом постачальника та складених і зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних враховувало у деклараціях з ПДВ у складі податкового кредиту суму ПДВ, а в деклараціях з податку на прибуток вартість послуг у складі витрат.

Оплату за отримані послуги за період 2017 рік — І півріччя 2018 року Товариство не проводило, станом на дату рішення Верховного суду рахується кредиторська заборгованість.

Постанова Верховного суду полягає у залишенні без змін рішення господарського суду від 16.10.2018 та постанови апеляційного господарського суду від 20.03.2019, які під час розгляду справи дійшли висновку:

— у зв’язку з припиненням з 01.01.2017 року дії договору на транспортування природного газу, у позивача (постачальника) відсутні правові підстави для стягнення вартості послуг балансування за 2017—2018 роки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України,
відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт «в» підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

При цьому, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно наданими роботами (послугами) є роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу. 

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

— дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

З метою застосування п. 198.5 ст.198 Кодексу податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

 — придбаних для використання в неоподатковуваних операціях — на дату їх придбання;

— придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, якщо Товариство при придбанні послуг сформувало податковий кредит на підставі складеної постачальником та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, при цьому оплата за такі послуги не буде здійснюватись, тобто вони фактично отримані Товариством на безоплатній основі, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку — покупцю необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Кодексу.

Правила складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від
31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України  26.01.2016 за № 137/28267.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Пунктом 44.2 статті 44 Кодексу передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

При цьому, положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної кредиторської заборгованості за отримані від постачальника послуги балансування, відповідно до рішення суду.

Такі операції при формуванні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Під терміном «доходи» в бухгалтерському обліку розуміється збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (пункт 3 розділу І Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73).

Водночас повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).