Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2019 р. № 976/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення додатка 2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» (далі — Додаток 2) при списанні безнадійної заборгованості та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

— придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

— ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У разі якщо за сплаченими авансами постачання товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулося, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Кредиторська заборгованість за оплачений та неотриманий товар, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної на підставі підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

При цьому, у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Враховуючи викладене, якщо платник податку після 01.07.2015 при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ використовуючи механізм, визначений пунктом 198.5 статті 198 ПКУ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності та форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі — Порядок № 21).

Сума від'ємного значення, що розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ.

При цьому ПКУ та вказаним порядком не встановлено особливостей та хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ.

Деталізація від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення.

Такі дані відображаються в Додатку 2 до декларації з ПДВ.

Отже, при заповненні Додатка 2 доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення — від найдавнішого до найновішого.

Доцільність застосування саме такого принципу була запропонована платникам податку листом ДФС від 22.07.2016 № 24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість».

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.